Розділ 19. Аномалія

Автоматичний розвідувальний зонд застави беззвучно вийшов із гіперпросторового переходу в заданій точці, недалеко від планети. Похмурий, колосальний моноліт Вежі безмовно й загрожуюче висів на високій орбіті, оповитий мертвотною космічною порожнечею.

Облетівши кілька разів навколо велетенської конструкції коловою траєкторією, дрон застиг неподалік на деякий час. Його оптичні сенсори та сканери мірно пульсували, зчитуючи телеметрію і безперервно передаючи терабайти тактичних даних на заставу.

Закінчивши орбітальний збір інформації, зонд плавно розвернувся і розпочав контрольований спуск в атмосферу. Пробившись крізь щільну, важку завісу сірих, грозових хмар, він вирівняв курс і полетів над безкрайою водною гладдю. Дрон тримав напрямок на невеликий одинокий скелястий острів, який круто підносився над оманливо спокійними хвилями кристально прозорого, бездонного океану.

Досягнувши порізаних скель, зонд знизив швидкість до мінімуму і пішов над самою землею, методично скануючи зарослу неймовірно густою рослинністю скельну поверхню. Нарешті його пошукові алгоритми виявили те, що шукали — старі, напівзруйновані споруди давньої застави, які ледь-ледь проступали крізь дикі, хижі джунглі. Масивні, намертво заклинені й покриті віковою корозією герметичні двері в стрімкій скелі були входом до Застави-07 — саме так їх безпомилково ідентифікував дрон.

Розвідник завис прямо перед іржавими стулками, вслухаючись у мертву тишу. Зафіксувавши глибоко в надрах бази незначну, ледь уловиму енергетичну активність, зонд повільно рушив уздовж скельного пасма.

Раптом швидка сіра тінь блискавично майнула на датчиках руху зонда. Апарат не встиг здійснити маневр ухилення: потужний удар, і він, безпорадно розсипаючи снопи іскор і втрачаючи сигнал, опинився затиснутим у кістяному дзьобі величезного хижого птаха. Але на цьому кошмар не закінчився. За мить прямо із суцільної, густої стіни смарагдової рослинності вилетіло довге, мускулисте змієподібне тіло. Тварюка миттєво перехопила птаха на льоту, намертво затиснувши його у величезній пащі з кількома рядами гострих, як бритви, зубів.

Нещасний птах разом із затиснутим у його дзьобі імперським зондом були заживо поглинуті монстром усього за кілька секунд. Екран стеження залило статичними перешкодами.

— Ось така у нас там приязна планета, — тихо сказала Зігма, різким рухом вимикаючи запис на головному тактичному терміналі.

— На полювання б туди... — мрійливо промовив Ордо, проводжаючи поглядом згаслий екран.

— Ми зараз обговорюємо далеко не полювання, командоре, — похмуро осадив його префект Юстиніан.

— Дозвольте мені, — Амалак підвівся зі свого місця і ввімкнув центральний проєктор.

У повітрі розгорнулася деталізована тривимірна голограма планети, оповита шарами хмарності.

— Вся суша цієї планети вкрита абсолютно непрохідними, агресивними джунглями. Жодних ознак розумної цивілізації на ній немає. Для нас це ідеальна стратегічна умова, яка дає можливість приховано й швидко поповнити матеріальні ресурси станції. Крім того, в надрах планети виявлено багатющі поклади теланію — неймовірно рідкісного в цій частині космосу рідкісноземельного металу. І ми із Зігмою маємо всі підстави вважати, що саме через його специфічні фізичні властивості свого часу трагічно загинув увесь колишній гарнізон застави.

— Що це ще за такі властивості у звичайної залізяки, якщо через неї стільки підготовлених людей поголовно з'їхали з глузду? — похмуро запитав Скард, подавшись уперед.

— Цей елемент має аномально високу природну феромагнітність, — пояснив Амалак, виводячи на екран кристалічну структуру металу. — Він працює як колосальна природна пастка, здатна викривляти трєкторію електромагнітних хвиль і буквально стягувати, концентрувати навколо себе фонове реліктове випромінювання. Не буду зараз навмисно заглиблюватися в детальні технічні подробиці, але в умовах цієї зоряної системи саме теланій у рази посилює ментальний Заклик Вежі, перетворюючи станцію на випалювач чужого розуму.

У приміщенні запанувала важка, напружена тиша. Офіцери перезирнулися.

— І як ми, цікаво, зможемо там перебувати, якщо цей метал плавить мізки? — прямо запитав Тит.

— Ми прямо зараз працюємо над створенням нового хімічного стимулятора, — заспокійливо промовила Зігма. — На основі концентрованої витяжки з ендокринних залоз деяких місцевих комах і рідкісних рослин я і доктор Синтакс постараємося синтезувати речовину, яка на молекулярному рівні зробить людський мозок тимчасово несприйнятливим до подібного ментального впливу.

— Враховуючи, що матеріальні ресурси застави, як я щиро сподіваюся, досі не витрачені й ніким не тронуті, у разі успіху ми отримаємо колосальні стратегічні резерви, — додав префект.

— Ось усе наче добре й правильно у ваших міркуваннях, — хитнув головою Вал. — Гладко так на папері виходить. Тільки от нас фізично мало, і охопити неосяжне силами однієї застави просто неможливо. Якби не дітлахи граків, чорта з два ми б взагалі утримали минулу Вежу.

— Я вважаю, що Вежа сьомої застави нам життєво необхідна, — твердо відрізав Амалак. — Ви взагалі уявляєте собі, що станеться, якщо промисловим видобутком і переробкою теланію всерйоз займуться інженери Адохай? Випромінювачі на основі цього сплаву дозволять їм ментально зводити з глузду й випалювати цілі густонаселені світи, навіть близько не підходячи до оборонних рубежів систем.

Амалак зробив паузу, обводячи поглядом затихлих офіцерів.

— У теланію є ще одна вкрай корисна технологічна особливість. У сплаві з чистим вольфрамом він набуває унікального магнітокалоричного ефекту: він феноменально поглинає колосальні температури та будь-яку концентровану спрямовану енергію, абсолютно не руйнуючись при цьому і миттєво остигаючи.

— Ну, тут-то якраз усе гранично зрозуміло, — раптово подав голос Кірн із кутка залу.

— І що конкретно тобі зрозуміло, пацан? — добродушно посміхаючись, запитав Тит.