Розділ 7

   Наступного ранку, відчувши, як холод лоскочить пальці ніг, Ліліан прокинулася, повільно розплющивши сонні очі. Дівчина зрозуміла, що вона знову спала майже на Кевіні, проте ця думка не знітила її, а змусила посміхнутися. Це було мило. Вони вкотре виглядали справжньою парою.

    Обличчя чоловіка було спокійним. Його не мучили кошмари, а тому Кевін тихо сопів, насолоджуючись відпочинком. Ліліан роздивлялася кожен сантиметр його обличчя, ніби намагаючись запам'ятати його саме таким. Дівчина вмостилася покраще: поклала голову на груди чоловіка, притихнувши, щоб почути серцебиття парубка, яке змушувало її шкіру вкритися мурахами. Ліл почервоніла, коли зрозуміла, що не хоче будити його та залишати їх тепле ліжко. А тому вона вирішила поспати ще трохи.

   Ліліан трохи підвелася, щоб взяти додаткову ковдру і натягнути її на їх тіла. Цей рух був зайвим, адже вже наступної миті Кевін смикнувся з переляку, схопивши дівчину за зап'ястя.

– Що ти робиш? –  несподівано запитав молодик, дивлячись на неї втомленими очима, які й досі хотіли спати.

– Я просто вкрила тебе, заспокойся, все добре, –  почала та, обережно торкнувшись його щоки пальцями, аби запевнити, що все гаразд. –  Спи…

   Чоловік якийсь час дивився на неї, але поступово розслабився. Його пальці ніжно ковзнули долонею дівчини, а потім і зовсім переплелися з її пальцями.

   Ліл завмерла, уважно спостерігаючи за Кевіном, який, схоже, не зовсім прокинувся. Та зупиняти його їй все одно не хотілось.

– Кевіне…

   Їх очі зустрілися і, напевно, Ліліан змогла би продовжили, змогла би сказати, щось важливе; щось, що турбує її вже декілька днів, але двері у їх кімнату несподівано хтось відчинив.

   До кімнати зазирнула Зої, яка не сподівалася побачити пару в такій дивній позі. 

– О Господи! Вибачте, я не думала…, –  почала вона, засоромившись та злякавшись. –  Пробачте, продовжуйте! Поговоримо пізніше!

   Жінка ніби розчинилася у повітрі, зачинивши за собою двері, тому не дивно, що Кевін, миттю підвівшись і кинувшись до матері, не встиг. Тільки сам Бог знає, про що саме подумала бідна Зої…

   Чоловік зітхнув і провів рукою по волоссю, після чого обернувся до Лілі. 

– Ну? І що тепер? –  запитав він, схиливши голову на бік. –  Схоже, тепер нам точно доведеться завести фіктивних дітей. 

– Ти впевнена, що тобі вже краще? Можливо, варто було ще трохи відпочити?

   Ліліан, яка гуляла неподалік будинку разом з Еллою та її донькою, похитала головою, посміхнувшись.

– Ні, все добре, правда, –  відповіла вона, підставивши обличчя свіжому прохолодному повітрю. –  Я почуваюся краще. Дякую, що піклувалася про мене вчора.

– Ви з Кевіном усе вирішили? Ви знову виглядаєте зразковою парою, –  мовила старша, кинувши у бік дівчини брата хитрий погляд. –  Давай, розкажи свій секрет. Як ти впливаєш на мого брата? Він увесь ніби світиться, мене аж нудить від цього.

– Я не розкриваю своїх секретів, –  лише відповіла Ліл, стримуючи сміх, хоча сама вважала, що та перебільшує. –  Не знаю, що відбувається з Кевіном, але я знаю його саме таким. Він добрий та веселий. Інколи навіть занадто, але це можна перетерпіти.

   Дівчата розмовляли, поки Амелі неподалік бігала з якимось сусідським хлопчиком, розважаючись. Лілі деякий час спостерігала за дітьми, але згодом вона помітила і Кевіна з Джоном, які займалися доглядом за вівцями. 

– Ви з ним вже будуєте плани на майбутнє?

   Елла здавалася допитливою дитиною, але Ліліан не дратувало це. Вона розуміла, що це лише сестринське піклування, вона лише хоче, щоб її брат був щасливим.

– Що ти маєш на увазі? –  перепитала дівчина, ніби намагаючись трохи відтягнути час, адже насправді розуміла сенс питання.

– Ти хотіла б залишитися з ним надовго? Ну, хотіла би жити разом, а потім і створити сім’ю? –  пояснила Елла, як і Ліліан, спостерігаючи за чоловіками.

   Теоретично Лілі розуміла, що хтось з сім’ї Рівера може задати їй таке питання. І, напевно, вона повинна була б вже підготувати відповідь. Але чомусь дівчина наївно вірила в те, що саме в цей момент поруч буде Кевін, що відповість за неї.

– Я кохаю його. Він кохає мене, –  повільно почала вона, паралельно придумуючи відповідь. –  Напевно, кожна справжня пара хоч трішки думає про своє спільне майбутнє. Навіщо ж тоді будувати стосунки та знайомити кохану людину зі своєю родиною, якщо все несерйозно?

   Ці слова викликали в Елли посмішку, а в Ліл –  страх. Що вона зараз сказала?! Вона натякнула Еллі на те, що у них з Кевіном все серйозно? Вона буквально дала Еллі марну надію!

– Тобто, чисто теоретично, ти не заперечуєш, що хотіла б і вийти за Кевіна, і мати від нього дітей?

   Щоки Ліліан в одну мить налилися рум’янцем, проте вона серйозно та спокійно відповіла:

– Не заперечую. Напевно.

– Я сподіваюся, що ви дійсно створені одне для одного і цей телепень колись зробить тобі пропозицію. Ти дуже подобаєшся мені, Ліл. Я дуже хочу, щоб ти стала частиною нашої сім’ї!

   Елла і далі продовжувала нахвалювати Ліл, наголошуючи на її ідеальності. А сама Ліліан тим часом готова була провалитися крізь землю. По– перше, вона загралася і занадто вжилася в роль дівчини Кевіна. А по– друге, вона вже не впевнена в тому, що вся ця вистава, як і сам Кевін, їй не подобається.

– Кевіне, ти чув?! –  несподівано крикнула Елла, посміхаючись. –  Лілі чекає на пропозицію! Я хочу побувати на вашому весіллі!

   А от тепер Ліліан була готова згоріти від сорому. Якби Елла знала всю правду, їй би не було так весело.

   Слова сестри привернули увагу Кевіна і вже за мить Ліл могла спостерігати за палітрою емоцій на його обличчі. Нерозуміння, здивування, зніяковіння. Чоловік, що ще декілька хвилин тому був зайнятим отарою, зараз виглядав розгубленим.

– Про що ви тут говорите? –  запитав він, коли нарешті підійшов до них.