Розділ 5

– Ліл, ти чарівна.

   Елла, що вела дівчину свого брата містом, подивилася на неї і посміхнулася.

– Дякую, але не зовсім розумію, що ти маєш на увазі, – відповіла Ліліан, намагаючись зберігати спокій і роздивлятися селище.

   Хоча селищем це було назвати складно. Так, тут було не дуже багато людей, але все одно це місце було прекрасним. Світлі будинки, низькі кам'яні огорожі вздовж дороги, десь неподалік – море.

   Сьогодні хмар на небі майже не було, тому ледь тепле сонце стояло над Баллівоном. Свіже морське повітря приємно торкалося обличчя, саме воно змусило Лілі розслабитися.

– Він дивиться на тебе так, ніби ти – найкоштовніша річ у цьому світі, – пожартувала та і додала: – Я ніколи не бачила його таким.

   Почувши її слова, дівчина замислилася, а потім вирішила спитати:

– У нього було багато дівчат? Ти когось з них знала?

   Елла фиркнула, а потім похитала головою.

– Можливо, дівчат було і багато, але він не знайомив нас. Колись я приїхала до нього у гості. Я побачила його з якоюсь дівчиною на вулиці й потім намагалася розпитати щось про неї, але він надто впертий, чорт забирай.

   Губ Ліліан торкнулася посмішка. Так, вона, як ніхто, знала, що Кевін впертий та самовпевнений.

– А ти? У тебе було багато стосунків?

– Ні, – чесно відповіла вона, знизавши плечима. – Не було часу. Та й бажання також не мала.

– Розумію, – зітхнула Елла і подивилася на небо, спостерігаючи за птахами, що полетіли у сторону пляжа. – Ми з Беном почали зустрічатися дуже несподівано. Це не входило в мої плани. Ну, розумієш, я закінчила навчання, планувала присвятити себе роботі. Мені хотілося чогось досягнути. Я вже мовчу про те, що дітей на той момент також не було у моєму списку. Але потім я зустріла його. Бен подарував мені стільки приємних спогадів і…

   Ліліан спостерігала за нею з тихим захопленням. Те, як щиро та відверто вона розповідала про кохання усього її життя, не могло не викликати посмішку.

– Ви з ним створені одне для одного, – погодилася Ліл. – І Амелі просто диво, у вас надзвичайна донька.

   Елла посміхнулася, але потім трохи посерйознішала. Її щось турбувало.

– Я можу про дещо запитати прямо? – несподівано запитала синьоока і Ліл здалося, що зараз вона дивиться їй у саму душу.

– Так, звичайно…

– Ти ж його кохаєш?

   Здається, відповідь повинна бути простою та короткою. Треба лише промовити: "Так". І все. Але Ліліан несподівано замовкла, вже підбираючи слова. Елла увесь цей час пильно дивилася на неї, її хвилювання було складно не помітити.

– Він іноді нестерпний. Деякі його слова, жарти викликають головний біль. І, клянусь, я ніколи не думала, що ми будемо разом. Але я, здається, змогла побачити його справжнього. Кевін чуйний, турботливий, лагідний… Так. Я його кохаю, Елло.

   Ліліан почувала себе дивно. Усі ці її слова були брехнею? Чи, можливо, лише деякі? Вона ж знає його лише декілька днів. У будь–якому разі не можна навіть думати про те, що це не гра. Скоро вони повернуться додому і все буде, як і раніше: вони більше не спілкуватимуться, Лілі знову працюватиме, а Кевін… Кевін це не її проблема. 

   Та, схоже, ця відповідь заспокоїла Еллу, бо на її обличчі знову сяяла посмішка.

– Чудово, – відповіла вона і затягнула дівчину в якусь крамницю. – А тепер ходімо!

   За годину дівчата повернулися додому, а небо трохи затягнулося хмарами, ховаючи тепле сонце.

– Схоже, що ввечері буде дощ, – промовила Елла і подивилася на небо. – А, можливо, навіть і злива. Тут часто таке буває, не лякайся.

   Ліліан кивнула, допомагаючи новій подрузі з пакетами, у які вони загрузили продукти та різні дрібниці з магазину. Було складно визнати те, що поруч з веселою Еллою Ліл почувалася краще. Сестра Кевіна щиро вірила в правдивість його нових стосунків, тому вона постійно обсипала дівчину компліментами, розказувала їй кумедні історії, пов'язані з родиною…

– Нарешті ви повернулися! – Почувся голос Кевіна, а потім і сам він вийшов з будинку.

   Чоловік був одягнений у своє пальто та звичні темні джинси. З його шиї звисав шарф у червону клітинку – це щось новеньке. Ліліан замислилася над тим, чи хоч колись буває цей молодик не привабливим?

– Ти, – він подивився на Лілі, – стій тут. Я зараз допоможу Еллі й повернусь.

   Дівчина не встигла нічого відповісти, але вона пам'ятала про сюрприз. Розмова про нього зранку підняла їй настрій, вона нетерпляче чекала на нього.

   Кевін забрав у дівчат пакети і заніс їх у будинок. Його сестра лише хитро подивилася на Ліліан, підморгнувши їй.

Але Ліл була надто розгубленою, щоб якось відреагувати на це, та й повернувся чоловік.

– Це буде потрібно тобі там, куди ми їдемо, – сказав він, знімаючи шарф і закриваючи ним шию дівчини. – Пізніше подякуєш мені за це.

   Спостерігаючи за його рухами, за тим, як він обережно та турботливо поправляє її одяг, Ліліан схилила голову на бік.

– Куди ми їде–..?

– Так, тихо, – перебив він її, поклавши палець на її губи, трохи потріскані від морозу тут. – Ти і сама здогадуєшся, куди. Але те місце особливе, обіцяю. Тобі сподобається, я впевнений.

   Кевін посміхається і цей незначний рух його вуст змушує Ліл замовкнути і почервоніти. Ну чому вона почувається такою дурепою саме з ним?

– У нас мало часу, – нагадав парубок, тицьнувши пальцем у небо. – Ввечері погода зміниться.

   Ліліан більше не сперечалася, тому дозволила Кевіну допомогти їй: молодик посадив дівчину в машину, пристебнув ремінь безпеки і зачинив дверцята. Невдовзі він вже сидів поруч з нею, а його руки крутили кермо, керуючи машиною.

   У повітрі висіла тиша. Але це не лякало дівчину, а навпаки – лише посилювало її нетерпіння. Ліліан косо глянула на свого спокійного водія. Схоже, говорити першим він не збирався.

– Ми їдемо до моря? – запитала Ліл, поки вони потроху залишали Баллівон. – Але навіщо кудись їхати, якщо майже біля будинку відкривається неймовірний вид?