Екскурсія

В одній із Харківських шкіл.

— Остапе, у тебе є ручка запасна? —  Запитує його сусід по парті і за сумісництвом найкращий друг Сем (Справжнє ім'я Семен), але всі його звуть Сем, навіть іноді молоді вчителі жартома, він був на зріст 170, середня статура, довге волосся зачесане назад, носив здебільшого сорочки, джинси, кеди, і було невелике татуювання на лопатці з ініціалами батьків, він як рік зробив тату, але батьки так і не побачили, він ретельно приховує це.

— Так, тільки поверни в понеділок, у мене всього дві, до речі, що ти робиш після уроків? Може, підемо в кінчик? Там днями вийшов Бетмен новий, що думаєш?

— Хз, завтра в принципі субота, може давай завтра?

— Молоді люди, я вам не заважаю розговорити? Може і нам розкажете? Я так розумію, ви обговорюєте тему уроку?

Сем подивився побіжним поглядом на вчителя.

— Вибачте, —  і повернувся до Остапа і сказав тихіше.

— Завтра я йду на ДР до Юлі з батьками, ти забув? Тому пішли сьогодні.

— Ну давай, хто ще з нами піде? Може Кольку, Марка, Ксюшу та Люду?

— Давай тільки без Люди? Вона балакуча, постійно все коментує або нехай тільки окремо в іншому ряду сидить.

— Та годі тобі, Ксюша одна не піде, вони ж найкращі подруги.

Пролунав дзвінок.

— Ще 2 хвилини сидимо, я виставляю оцінки за семестр! Голосно сказав учитель Олександра Петрівна.

— Калініченко і Філатов залишитеся ще після уроку, підніміть усі стільці й витріть дошку.

— Та добре..., —  незадоволено сказав Остап (Остап був на зріст 167, трохи огрядний, брюнет, займався боксом не професійно, одягнений здебільшого в спортивний костюм, із сережкою у лівому вусі). це був передостанній урок перед канікулами, усі вже з нетерпінням чекали на відпочинок від школи.

— Ой вибачте мені потрібно вийти, —  сказав Остап, йому хтось "подзвонив" і залишив свого друга одного прибирати клас.

— От виродок, —  сказав Сем, але це почула і вчителька і зробила йому зауваження. 

Сем усе зробив і пішов на вулицю за школу, як зазвичай, зустрітися зі своїми друзями, додому ще не йшов, бо був ще один урок Хімії з класною керівницею. За школою стояли Остап, Ксюша, Юля, Ігор (однокласник), Вова, Колька Тихоня (він завжди з ними був, але говорив мало), та Макар, на клас старший і подобався багатьом дівчатам, спортсмен, футболіст).

— Остапе, ти офігів? Ти куди пішов?

— Я йому подзвонила, —  сказала Ксюша.

— Ну ти....,—  сказав Сем, дивлячись на Остапа презирливим поглядом.

Остап посміхнувся і повернувся до Ігоря попросити сигарету.

— Тримай, це остання, —  сказав Ігор (староста класу, був найвищим у класі, і відмінником, у перспективі на медаль, одягався переважно у светера мами).

— Як справи, Макар? Куди думаєш вступати, у спортивний коледж чи залишишся з нами? Запитав Сем.

— Та ще думаю, може залишуся, не хочу реально поспішати з вибором, щось останнім часом мене вабить юридичний напрямок, інколи можу годинами дивитись на цю тему передачі, статті в інтернеті, а так за тиждень іспити, от готуюсь складати нормативи, а потім обговорімо з предками юридичний.

— А коли в тебе останній іспит? Запитав Ігор.

— Ось якраз 5 червня. 

— До речі, що ви робите сьогодні ввечері? Вийшов новий Бетмен, я пропоную піти, —  запитав Сем.

 — Ну... подивимося, —  сказали Ігор і Юля майже одночасно.

Пролунав дзвоник і діти повернулися до класу.

2

— Так, усі тут? Завтра останній день перед канікулами, завтра в нас екскурсія зранку в Шарівку, сподіваюся, ви пам'ятаєте, я вам уже казала, збір біля школи о 10:00, усім зрозуміло? 

— А до скількох ми там будемо? Запитав хтось.

— Ну а якщо в мене день народження завтра, можу не їхати?

— Тим паче Юля треба поїхати, ми на пару годин, потім так само автобусом назад до школи і ви вільні.

Майже щороку, кожен клас їздить на екскурсію в останній день навчання, це вже була традиція Гімназії, торік Б— клас їздили до Сум, роком раніше на Хортицю, цього року —  до Шарівського замку в області.

— А тепер за списком підходьте до мене на видачу атестатів! Голосно сказала класна керівниця.

Клас був не великий, 17 осіб, і як у кожному класі були групи за інтересами, успішність була вищою за середню по паралелі, де ще було 4 класи. За успішністю гімназія дуже стежила, у 90х вона єдина потрапила під конкурс реконструкції і в усьому Київському районі, це була Гімназія з басейном, тенісним кортом і футбольним полем з охороною.  Після уроків усі пішли по домівках, Сем і Остап ішли додому разом, вони жили в одному під'їзді. 

— Так що, йдеш у кіно? Запитав Сем.

— Набери мене за годину, скажу точно, там начебто мене батьки просили допомогти їм у чомусь. 

Він зрозумів, що це означає "ні" і попрощався з ним.

Сем прийшов додому, кинув на підлогу рюкзак, удома нікого не було, мама з татом на роботі, а старший брат Антон був на озері з компанією вже 3 дні, і пластом упав на ліжко, думаючи про те, що треба зателефонувати решті з приводу кіно, але за кілька хвилин він заснув. Сон снився йому дивний, було все в тумані, він від когось тікав у якомусь будинку, він відчував, що його хтось наздоганяє, дістає запальничку з кишені, повертається, запалює чеку і все зникло, і він прокинувся, на годиннику було 19:45.

Сем умився, подзвонив друзям, і вони пішли в кіно. 

 23:20.

— Ну як вам? Запитав Сем у Остапа, Колі Тихого та Ксюши.

— Не люблю таке, краще б пішли на романтику з Макконахі, —  сказала Ксюша.

— Звісно, дивитися це лайно тільки ти любиш, мені фільм сподобався, джокер просто красава 8 з 10 ставлю.

— Ну, мені здався занадто жорстокий, хоча фільм не поганий, —  сказав Коля Тихий.

— Ну загалом так фільм мені теж сподобався, це начебто останній у Трилогії про Бетмена, гаразд куди підемо?