Розділ 3 (Маркус)

Оце так день видався. Я зовсім не хотів виходити замість батька в музей, він захворів, попросив підмінити, а так як я майже виріс в музеї, все знаю і мене всі знають, з цим проблем не виникло. Єдине, що в мене не було абсолютно бажання свій один вихідний провести перевіряючи білети.
Зовсім неочікувано перевірка білета в однієї красуні перейшла в персональну екскурсію.
Я не знаю, що на мене найшло, просто зустрівся з нею поглядом і здалось ніби знаю її. Чому дурний вирішив, що вона зі мною заграє? Мабуть подумала, що я ненормальний якийсь…
Постарався загладити негарну поведінку, провів по самих цікавих експонатах, намагався, щоб вона не нудьгувала, а вона навіть імені не сказала свого. Ну нічого, хіба важко знайти дівчину по фото з геоміткою? 
Після того, як закінчилась батькова зміна в музеї, я сів на байк та заїхав ще до хлопців на свою роботу. Я працюю в кав’ярні, яка у вечірній час стає пабом, бариста та барменом. Мені подобається, що ввечері можна слухати музику різних гуртів, які виступають у нас, тому, що сам маю групу, 
Я - барабанщик та бек вокаліст, соло гітарист - Сем, бас гітара має хазяїна Еда, головний вокаліст у нас Мет, саме через нього до нас на виступи ходять дівчата, не думаю що вони великі поціновувачі нашої творчості, скоріше поціновувачі пресу Мета. З нами ще грає дівчина Сема - Марія, на клавішах, вони вже так давно разом, що ми сприймаємо їх як одне ціле.
Наш стиль це поп-рок, блюз-рок, щось середнє між Imagine Dragons і Hoizers.
Сьогодні у нас не запланована репетиція, тому трохи поспілкувавшись з друзями я поїхав додому. 
Про дівчину з музею я не розповів друзям поки що, не знаю чому, але хочу щоб ця історія цю ніч була тільки моя.

На другий день, зранку, я мав вихідний і відразу заліз в Інстаграм, пів години гортав фото з геомітками музею, потім з геоміткою міста - її там не було.
Відчував себе обманутим і злим, хотілось виплеснути свою енергію, підключив установку і почав відбивати ритми.
Мене завжди заспокоює музика, подобається слідкувати за бітами та виплескувати емоції через гру. Знаючи, що я в квартирі буду займатись на барабанах, та іноді ми проводимо в мене репетиції, я відразу після покупки, зробив повну звукоізоляцію, сусіди ще ні разу не жалілись на шум, хоча, я бачив їх незадоволені обличчя, коли заносив апаратуру в квартиру.

Випустивши всю енергію на барабанах, я пішов у душ і вирішив теж забути про красуню. 

Швидко зібрався і поїхав вже на свою зміну в кав’ярні.

Працюю в одній зміні з Семом, з нашої групи саме з ним дружба найдовша, знаю його ще зі школи, хоча він на рік менший від мене. Разом захопились музикою і потроху почали збирати навколо себе таких самих людей.
- Привіт! Щось ти якийсь пом’ятий? Ніби вчора мав відразу додому? - вчора я нікому не розказав про Кейт, та думаю, що з Семом можна поділитись.
- Та сталась одна історія цікава, у батька на роботі.
- На тебе напала зграя туристок-пенсіонерок і весь день розказували тобі історії з життя?
- Дуже смішно! Насправді вийшло так, що це я напав на туристку.
- Пенсіонерку?
- А Марія знає про ці твої захоплення пенсіонерками? - тут його запал до жартів трохи пройшов і я зміг розповісти про зустріч із красунею.

День пройшов дуже швидко, відвідувачів було дуже багато і в нас постійно щось закінчувалось, я ходив на склад по каву, а вже як виходив, то здалось ніби побачив дівчину з музею, таки не можу викинути її з голови.

Втомлений після зміни вдома відразу завалився в ліжко і потягнувся за телефоном, останній шанс!
І відразу, що я бачу, в недавніх фото з поміткою музею, посміхається мені моя персональна Мона Ліза. Виявилось, що звуть її Кейт, локація - Україна. Тепер зрозуміло чому вона не хотіла продовжувати знайомство, знала, що нічого з того не вийде через відстань. Але не все так просто… світ менший ніж ми думаємо, а доля закручує цікаві сюжети.
Написав їй в приват, чекав відповіді і заснув.

•••

Я вдячна кожному, хто залишається зі мною ❤️

До речі, в моєму інстаграмі я додала відео якими я бачу Кейт та Маркуса, буду рада вашим реакціям @oll.lauren