Вступ. Початок. Називайте як хочете ;)

Підбори стукали по викладеній каменем доріжці, теплий вітер розвівав її довге темне волосся. Вона у омріяному Відні і через кілька хвилин відвідає місце зі своїх снів, музей історії мистецтва.

Вже декілька місяців щоночі вона гуляє по шикарних кімнатах з неймовірними картинами та скульптурами, милується кожним шедевром та ніжиться в цій чаруючій і трохи містичній атмосфері. Це були чудові сни, а зараз це реальність.

При вході перевіряє квитки красунчик, нажаль у своїх снах вона його не бачила, хоча була б зовсім не проти погуляти виставкою саме з ним. Високий, чорнявий, зовнішність азіата, ніколи не могла відрізнити людей по національності, не розділяла вона всіх на категорії.

- Ваш квиток! - а голос, ммм, можна слухати вічно.

Зустрілись поглядами, стало тепло. Усміхнулась, дістала білет. Намагалась, щоб руки не доторкнулись, чомусь подумала, що це буде надто інтимно для неї. Невже так сподобався?

- Все добре? - надто довго він розглядає її квиток, може невірно ввела дані при замовленні, чи помилилась датою?

- Так, все добре, - впевнена усмішка з’явилась на його обличчі, вигляд був ніби у підлітка, який задумав втекти з уроків. - Пані сама буде гуляти музеєм, чи разом з групою?

-А Ви хочете скласти компанію? - злякалась сама своїх слів, звідки це зухвальство в голосі? Позаду черга з сотні людей. Невже вона з ним фліртує?

- Тільки якщо Ви згодні. - і дивиться так, що вже згодна на все…

Не відповіла, просто посміхнулась, він взяв їі за руку, гукнув іншого контролера, щоб замінив його і повів за собою…

•••

Вітаю перших читачів моєї історії, я починаючий автор, ця історія мені прийшла у сні (як нашій героїні музей) чомусь вирішила поділитись нею і надати їй продовження, можливо це знак для мого старту 🤗

Буду вдячна за кожен коментар, зірочку та підтримку 🥰

Надіюсь на довго з вами, ваша Олівія 🤍