РОЗДІЛ 58.

Секунда! Думка! Секунда! Почуття! Ось, перед моїми очима чистий аркуш пергаменту – які почуття я відчуваю в цю мить?.. які думки нині ворушаться всередині мого черепа?.. чому вони виникають і звідки вони походять?.. наче на порозі дому перебуваю я біля чистого аркуша, і щось невидиме рухає моєю рукою – те, що перебуває над логікою… таємниче джерело життя – з нього і походить усе те, що вимагає вираження словом, у словах, але при цьому воно вище за слова… і навіть вище за мене!.. почуття!.. що воно зараз у мені?.. те, що виникає з невидимого і про невидиме – важко описати словами: щось подібне до почуттів, які ми відчуваємо стосовно неіснуючих міст, людей і подій – того, чого ніколи не було, але воно дає відгомін усередині нас… почуття – це свобода, а думка – це контроль і порядок, але при цьому вони не прагнуть приборкати цю свободу, а бажають упорядкувати її, подібно до того, як тесля надає структуру дереву, дарує первинному форму… рядок за рядком, слово за словом… що це?.. це не мої думки, але мої слова, не мої почуття – щось через мене намагається передати й донести цьому світові те, чого навіть я сам не здатен осягнути: чи є це потоком свідомості?.. ні!.. не я створив «Ексіконту», а Всесвіт і Всевишній!.. я лише той алюміній чи мідь, що пропускають крізь своє єство струм… немов дерево, в якому відбуваються невідомі йому самому процеси, споглядаю я на життєві соки, що рухаються всередині мене – ось мої спроби зрозуміти себе через людську свідомість – метафізично ж нам відомо все… біль… я відчуваю її щоразу, коли в мені виникають думки про те, що я мушу взяти ручку і почати чи продовжити писати – я не хочу цього робити, це тяжко мені, це зводить мене з розуму, але… я мушу, змушений писати – я значно щасливіший у цьому Сізіфа, бо мені відома кінцева точка моєї праці… іноді я й зовсім відчуваю відразу до літератури й до того, що я створюю… але… рука з ручкою торкається паперу, породжуючи безперервно одне за одним слово, і я сам уже не розумію, не усвідомлюю тієї секунди, коли все вже написано – текст відомий мені й створений у мені метафізично ще до тієї самої секунди, коли я починаю писати… цей шлях – лише шлях вираження… хто я?.. що я?.. я не знаю і ніколи не знав – можливо, все написане мною лише глибока й підступна гра в ініціацію та просвітлення?.. я – це чи я?.. крізь мене струмує світло, яке я не можу осягнути – чи може претендувати тріщина на те, щоб бути автором того світла, що проходить крізь її щілини?.. хто говорить через мене і навіщо він це робить?.. чому я згадую те, чого ніколи не знав, і безперервно пишу про це?.. чому я, створюючи ці рядки, є разом з вами слухачем, а не мовцем?.. чия я пауза між словами?.. чиє я дихання життя?.. звідки походять мої тексти і куди вони прагнуть?.. чому я є посудиною цих спогадів, що повертаються до мого єства з невідомих моїй свідомості місць?.. не знаючи маршруту в більш глобальному масштабі, я чомусь іду кудись… і… це незнання певною мірою дозволяє мені здобути знання, тим самим даруючи життя… рядок за рядком, слово за словом… де я в них?.. я зникаю, розчиняюся в них, адже я лише тінь їхня, але не їхній господар!.. не я обираю слова, а вони обирають мене… а чи існую я взагалі?.. можливо, це життя лише потік, лише голос, лише світло, що належить комусь іншому, а я лише від першої особи спостерігаю за всім, що відбувається?.. ось, я наближаюся до дзеркала й дивлюся в його суть – там я бачу своє фізичне відображення, але хіба я тіло, риси, обличчя?.. чому я не бачу там суті?.. чи є такі дзеркала, що можуть відображати людську суть?.. хто ти, Жермен де Сен-Пре?.. в’язень віків, їхній вічний мандрівник, що не має кордонів?.. ім’я того, хто шепоче тобі рядки й слова, невідоме, але він, безсумнівно, шепотів щось подібне Данте, Рільке та Майрінку!.. у нього немає обличчя, але він не прагне, щоб його провідники здобували славу – він жадає лише одного: максимальної точності й незмірної глибини – він прагне, щоб несамовито звучала та сама правда, яку не здатне витримати жодне людське око й жодне людське вухо… і зараз він у мені й зі мною, у цю секунду, як і в усі попередні секунди – можливо, в мить завершення концепції цей голос залишить мене назавжди, а можливо, й раніше: поки він у мені, я мушу писати – не тому, що маю такий дар, а тому, що не можу інакше… часом я відчуваю присутність біля себе чогось священного й сакрального – того, що ефірне, мов вітерець, і повільно огортає туманом просвітлення, наче морок вечора… я ніколи не кликав його, я не знаю його, але він тут, завжди зі мною і в мені – хто він?.. дух?.. тінь?.. диявол?.. Бог?.. голос тих, хто жив?.. хто житиме?.. він вимагає слова – тому я і потрібен йому – я лише його перо… і обрав він мене не тому, що я геніальний чи обдарований, а тому, що мій розум є tabula rasa… він потребував мене – він шукав того, хто відкинутий, вигнаний, зраджений, самотній і гнаний: того, хто зник… того, хто здатний чути тишу і вміти говорити з нею!.. і навіть зараз… він пише про мене моїми ж руками – про мене, але це не я… він – не я, він глибший за мене, можливо… мої найсвятіші й найсакральніші надра… скільки ж було тих, через кого він являв себе цьому світові?.. що це були за голоси… страшні, дивакуваті, чужі, зневажені, забуті, дивні – він звучав у всіх, хто прагнув бути не над світом, не панувати над ним, а хто був більшим за цей світ, хто відкидав його… подібно до мене, він приходив до тих, хто перебуває на межі геніальності й божевілля – хтось падав у ту чи іншу безодню після його слів, а сам він повільно блукав по краю того мовчання й тиші… він, цей голос, відкритий до нових втілень, але література сьогодні боїться глибини… сучасні письменники бояться втратити себе в ім’я торжества істини – бояться стати нічим… аби бути всім!.. і це в них не виходить… як багато було раніше тих, через кого він говорив, і як мало їх залишилося – у поетах глибини, які віддаються забуттю… і в художниках, подібних до Вівьєна, які малюють на стінах власних снів… він шукає поранених – не найрозумніших, а саме поранених… усе те, що сьогодні створює більшість письменників, – мертвонароджене: люди в костюмах із дзеркал… дурні!.. спроба створити репродукцію репродукцій – яке ж це наївне, по-дитячому… сучасна література!.. падший ангел – Люцифер, що втратив висоту і зірвався в надра пекла: більше вона не тягнеться вгору, до неба, а прагне воювати з ним, вступати в бій – вона розучилася слухати, молитися, шукати таємниці… література… мозаїчна підлога, що більше не створює у своїй сукупності візерунок – це хаос: тих, хто жив десятки років в ім’я одного рядка й фрази, вже немає… з ісповідей і одкровень книги перетворилися на рекламу, і немає виходу з цього глухого кута… їх цікавлять конкурси й премії, а не спасіння людини та наставлення її на істинний шлях… поклоніння чи догоджання… гра… замість того, щоб викривати людину й її епоху, вона догоджає їй і грає з нею – ось хто такі письменники ХХІ століття… я дивлюся довкола, і поряд зі мною немає нікого – глибина можлива не в натовпі, а в самотності… вони ж її бояться… немов зграя гієн, вони збиваються докупи, бо жоден із них не вистоїть у битві зі справжнім левом – у цих словах немає ані краплі гордості й марнославства… у них біль самотності й того, як ми до цього дійшли… вони зневажають мене, бо усвідомлюють, що я – останній син справжньої літератури – я не частина сучасного покоління письменників, я його межа… гілки дерева наївно думають, що торкаються неба, але як же насправді вони далекі від своїх коренів!