РОЗДІЛ 17

— Сонечко моє, сьогодні тобі дозволи сісти? Як ти? У голові не паморочиться? — кинувши пакети на тумбу, Аня взялася оглядати сестру.

Ліза усміхнулась. Хоч під очима виднілись темні кола, а щоки запали, вона мала щасливий і головне — здоровіший вигляд. Сестри обійнялись.

— Я нормально почуваюсь. Тільки хвилююсь, що Сергій не телефонує. Як мій чоловік? Я так скучила!

У світло-сірих очах заблищали сльози. Анна проникливо дивилась на сестру, підбираючи потрібні слова правди. Скільки іще вона брехатиме і куди ця брехня заведе?

— Лізо, — видихнула вона і, взявши її за руки, присіла поруч. — Нам потрібно серйозно поговорити. Я знаю, що ти сильна, доросла жінка, яка зможе все витримати. У мене є дві новини.

— Що ти говориш? — напружилась хвора. Тема набирала неприємних тонів. Аня скривилась, бо відкривати зраду близьких людей — сильне випробовування для будь-якої нервової системи.

— Сергій пішов, — випалила на одному подиху. — Зібрав речі і пішов. Вчинив як слабодухий слимак.

Запала глибока мовчанка, у якій два рідних серця стукотіли у шаленому темпі.

— Як пішов? Покинув мене і пішов з дому?

— Мені дуже шкода, люба! Ти повинна бути сильною і викинути цього негідника зі свого серця!

Аня спробувала обійняти дівчину, проте вона силою штовхнула її в груди.

— Що ти сказала Сергієві? Грішми дорікала? Це через тебе! Сам він не міг.

— Годі, заспокойся, тобі не можна хвилюватись. Подумай про серце.

— Немає більше серця. Було і не стало. Як ти могла?

— Цей зрадник зробив вибір самостійно. Коли я повернулась з лікарні, у квартирі не було його речей. Він пішов сам! Розумієш? — Аня обхопила обличчя сестри долонями, змушуючи поглянути у вічі. — Повір, я говорю правду.

— Чому не сказала одразу, чому обманула? — схлипувала хвора. З її очей ринули справжні потоки сліз. Не витримавши, пригорнулась до Ані.

— Заспокойся, квіточко, не плач! Сергій не вартий сліз. Нехай залишиться в минулому.

— Я ніколи не зможу забути коханого. Я не така прагматична як ти.

Анна спробувала не звертати уваги на дошкульні слова. Хотілось вірити, що сестра кинула їх необдумано, що пошкодує за образу. Якби тільки знала, що твориться у її серці! Тимофій прижився в ньому намертво, його образ перед очима, він повсюди. Він і весела красуня-блондинка з ресторану. Вчора, побачивши їх разом, Аня прийняла протизаплідні пігулки і погодилась на договір зі Сталеним. Звісно, фотограф мав повне право на інших жінок, бо ж вони не давали один одному жодних обіцянок і надій, не претендували на спільне майбутнє і сама вона втекла з його квартири без жодного слова. Та побачене стало останньою краплею у питанні фіктивного шлюбу, грошей на операцію. Картина за склом остаточно схилила шальки терезів на користь Сталеного. І тепер вона темна конячка у його персональній грі, де немає жодних правил. Увечері під час зустрічі Олександр озвучить умови контракту, а вона отримає космічну суму. Голос всередині підло нашіптував, що цими грішми її не раз ткнуть носом.

— Є ще друга новина, хороша.

Ліза запитально зиркнула крізь сльози. Їй здавалось, що нічого у світі не полегшить горе від зради коханого.

— Ти житимеш, — усміхнулась Аня. — Сьогодні я отримаю гроші на операцію.

— Правда?

— Так, зараз піду повідомлю лікаря, нехай починають підготовку до транспортування.

— Анечко! — хвора кинулась їй на шию. Вона і раділа, і сумувала, і плакала водночас. — Ти найкраща сестра, яку можна мати! Як вдалось? Де знайшла?

— Приватна компанія вирішила пожертвувати чималу суму. Відгукнулись на моє прохання.

— Так швидко! Нам дуже пощастило.

«Пощастило», — повторила Аня.

— Головне, що ти житимеш! А Сергій твоїх сліз не вартує. Вірю, що серце болить і ниє, та потрібно жити далі. Він свій вибір зробив.

Ліза зітхнула, та пообіцяла триматись в руках. Вона прекрасно розуміла, що нервами, слізьми, благаннями справі не зарадиш, а самій їй необхідно турбуватися про здоров’я. Не всі мають можливість отримати спонсорську допомогу. Вона житиме!

Аня почекала, поки сестра повністю перестане рюмсати і заспокоїться, та пішла на пошуки лікаря. У голові закрався план одразу відправити Лізу за кордон, бо дізнавшись про шлюб з пристаркуватим Сталеним, вона не захоче рятувати себе такою ціною. А скандали Олександру не потрібні.

До пізнього вечора дівчина знаходилась в лікувальному закладі. Її колезі вдалось домовитись з іноземною клінікою про прийняття Лізи Матейко. Залишались дві єдині дрібниці. Перша — це гроші, друга — супровід для хворої. Хтось мав супроводжувати українку в Німеччину.

Якщо з першим все ясно, то другу проблему Аня ніяк не могла вирішити. З родини не було нікого, горе-благовірний накивав п’ятами.

— У всіх моїх подруг є чоловіки і діти. Хто їх відпустить? — зітхала на ліжку Ліза.

— Я теж нікого не знаю.

— Аню, чому ти не полетиш? Я не розумію!