РОЗДІЛ 4

Він вгадав.

У певний момент дівчина заметалась в агонії. Кров, приправлена адреналіном і легкою панікою, погнала венами з шаленою швидкістю, безжально вимикаючи свідомість.

— Ти ж хочеш, так? — підвівшись, запитав він. Від її «так» залежав головний сюрприз.

— Я не проти, — протягнула невизначено. Аня даремно намагалась розгледіти в темряві його очі.

Навіщо? Наївна! Це всього короткострокова близькість. Але в цій близькості було щось особливе.

Останній раз вона спала з чоловіком десь шість місяців тому, коли той самий давній друг, що притягнув її в Ліберію, приїхав в убогу лікарню, і вони разом трохи випили. Тоді лікарка не вчулась як давній друг став зовсім не другом, а хлопцем, якому вдалось пробудити у тілі пристрасть. Однак, колега був в минулому. Астахов перебував тут і доводив до божевілля зараз. Він цілував. Так сильно, що легені відчайдушно просили ковток повітря.

«Не червоній, — наказувала сама собі дівчина. — Фотограф — інтрижка на один раз. Через кілька хвилин казка закінчиться, ти дістанеш із сумочки вологі серветки, витреш його сліди, поправиш одяг і життя повернеться у звичне річище».

Вони жадібно вивчали один одного, звикаючи до того, що їм добре разом. Що вона пристрасно, з цілковитою самовіддачею відповідає на кожний дотик. Що він ніжний і повільний. Дуже повільний, бо розтягує задоволення.

Окрім яскравої, виразної вроди, природа наділила Тимофія харизмою сильного, впевненого чоловіка. Дивним чином він дозволяв почуватись крихітною, вразливою і такою потрібною. Інколи у ньому прокидалась різкість, та при цьому він залишався бажаним.

Перші дотики, перші спроби відчути і дослідити тіло не давали загальної картинки. Тільки враження. Цих вражень було достатньо, щоб не ставити зайвих питань. А ще були погляди — короткі, палкі.

Зацілувавши кожний міліметр шиї, Астахов зупинився. Продовжуючи утримувати дівчину однією рукою за талію, він обхопив долонею потилицю. Захват виявився міцним. Аня дивилась виключно прямо, у вічі жіночій мрії. І Тимофій роздивлявся її. Роздивлявся серйозно, проникливо, як людина, яка стовідсотково знає, чого хоче. Лікарка йому подобалось, чіпляла, манила. Якоїсь миті спіймався на думці, що вона нервує і вагається.

А він прагнув її, прагнув продовження вечора у своїй квартирі, у широкому ліжку, де зможуть гарненько випробувати матрацні пружини.

Його губи намацали гостре підборіддя, пальці стягнули в кулак задерте плаття. Аня задихала часто, часто. Її руки обвили шию, а вуста, не витримавши солодкої муки, потягнулись до кутиків вуст навпроти.

Одночасно і незграбно, наче підлітки, які вперше цілуються.

Передчуття чогось нового п’янило розум і штовхало на спонтанні вчинки.

Зазвичай він втрачав інтерес до жінки після першого разу. Жодній не вдавалось затриматись поруч з ним хоча б на дві ночі. Ліза, Карина, Надія… Скільки їх було? А по всьому світі?

Та Анна вчепилась у самісіньку душу, втулилась у вільну нішу як п’явка. І її було мало. Запах зводив з розуму, засліплював свідомість. Його хотілось вдихнути й залишити всередині себе.

Десь над головою прозвучав молодіжний сміх. Хтось прогулювався верхньою частиною набережної, не здогадуючись як ці двоє вмирали від бажання.

Несподівано телефон задзвенів голосною монотонною музикою. Аня спохватилась до жіночої сумки. Щоб не привертати зайвої уваги, не дивлячись хто турбує, натиснула бокову кнопку.

— Хто телефонує? — для чогось запитав він.

— Не важливо, — твердо відповіла.

Чи має хтось інший значення, окрім них у цілковитій темряві біля самісінької води?

Астахов розцінив слова як згоду й накинувся з поцілунком. Аня зручніше вмостилась на граніті, обвиваючи стегна чоловіка ногами.

Їхні серця забились у спільному ритмі, у вухах забахкав пульс. І ніхто не думав, якою повинна бути техніка поцілунку, які межі скромності вони переступають.

Обоє воліли бачити один одного, насолоджуватись розпливчастими від пристрасті обличчями.