РОЗДІЛ 3

«Він звиклий до екстриму, але я не прихильниця адреналіну», — думала Анна, коли міцно переплівши пальці, спускалась з Астаховим численними східцями до води.

Над їхніми головами залишилась верхня, яскраво освітлена нічними ліхтарями, частина набережної. А внизу, біля самісінької річки, панувала непроглядна темрява — підхожа місцина для неблагонадійних, і зовсім не гожа для лікарки. Дівчина вільною рукою обтягнула сукня, що збилась догори, й прислухалась. Звучало цокання її каблуків, плюскіт води і віддалені голоси. Цивілізація залишалась за їхніми спинами.

Серце Ані било шалений ритм, від чого груди спирало і, здавалось, легені ось-ось луснуть. Її дихання пришвидшилось, долоня в руці Тимофія горіла вогнем.

А хлопець впевнено тягнув вниз, немов демон у гріховну безодню. У спільній мовчанці було щось особливе, таємниче, спокусливе. Це щось мало назву «передчуття».

«Тобі сподобається, — шептала звабниця всередині, — З таким чоловіком не гріх».

— Куди ведеш? — нарешті спромоглась запита вона. Голос прозвучав хрипко, їх хотілось пити.

— Прийшли, — прозвучала його відповідь над самісіньким вухом. — Поглянь, як гарно.

Астахов послабив хватку. Дівчина розвернулась обличчям до темної гладі, впершись поглядом у спальну частину міста з протилежної сторони річки. Ніби височенний маяк, поцяцькований вогниками, нависав житловий комплекс, призначений для вищої еліти.

На фоні громіздкої споруди, за сотні метрів, Аня почувалась дрібною комашкою, від рішень якої абсолютно нічого не залежало у цьому світі. Нічого, окрім неї та її почуттів, бажань, прагнень.

А прагнула вона любові. Ні, не банального, тимчасового сексу, коли швидко і байдуже, а сексу, приправленого почуттями.

На мить всередині прокинувся страх. Вона чинить неправильно. Що вона, зразкова та успішна лікарка, робить з малознайомим чоловіком якомога далі від допитливих очей?

Питання залишилось без відповіді, по теплі долоні Астахова міцно стиснули її за талію. З покусаних губ вирвався видих. Вирвався і долетів до його вух. Звісно, Тимофій прийняв його як заклик, як готовність продовжити те, заради чого спускалися до біса крутими сходами.

Здійнявся весняний вітер і погнав хвилі до берега, нещадно розбиваючи їхні ідеальні форми. Плюскіт посилився, змігши приховати новий стогін Ані.

Тимофій перейняв ініціативу, ширше розставив ноги, подався вперед, міцно притискаючись до жіночого тіла. Руки побрели вивчати її вигини — пластичні, ідеальні. Йому завжди подобались стрункі, підтягнуті дівчата, які цінували й берегли свою фігуру. Аня мала неймовірний вигляд, тому не терпілося якомога швидше доторкнутись частин, прихованих сукнею, особливо білизною.

Даруючи пестощі, зариваючись носом у волосся, він думав про мереживо. Був певний, що саме сьогодні вона дістала вишуканий комплект білизни.

Вправні рухи доводили до божевілля. Щоб не плюхнутись прямісінько на бруківку, Анна обхопила холодне металеве поруччя. Намагалась дихати, намагалась спуститись з темних хмар на землю, де хотіла його.

М’які губи повели невидимий танок по її шиї, язик малював вологу доріжку і грішна жінка всередині фантазувала, на що іще він здатний.

Хотілось…

До хрипоти…

До не можу…

До зупинись…

— Поцілуй мене…

Астахов завмер, потім повільно відірвався від ключиці, яку вже почав вивчати, відтягнувши край коміра.

Чи хотів її цілувати у вуста?

Одним різким рухом розвернув дівчину до себе обличчям. У темряві очі навпроти видавались по-особливому зворушливими й виразними. Ці очі зазирали в самісіньку душу, безапеляційно потрапляли в серце.

Він не міг у них дивитися, бо в протилежному випадку запам’ятав би. А згадувати жінку, з якою вирішив провести один вечір, не в його правилах. Різко поклав долоні на її щоки, потягнув на себе й поцілував. Одразу грубо, одразу тавруючи.

Аня спершу збентежилась, завагалась. Та коли затрималась на долю секунди, язик проник всередину, затанцював, запестив. Поступово організм зажадав кисню, і вона втиснула в широкі груди тендітні кулаки.

Тимофій впіймав її межу, її можливість віддаватись. Бляха, йому дуже сподобалось ось так брати.

— Мене ще ніхто не цілував настільки…

— Як?

— Сексуально.

— Наш вечір тільки почався.

— Я не певна, що…

— Відклади думки назавтра. Зараз ми вдвох. Та втім рішення йти чи залишитись залишається за тобою.

Він говорив і заціловував, пропускав крізь пальці волосся і не бажав приймати відмови. Аня не заперечувала дотикам. Смолоскип всередині неї палахкотів безжальним вогнем пристрасті.

Пальці судомно вхопились за чоловічий пасок, незграбно смикали і врешті-решт звільнили власника від тканини, що незручно тиснула й заважала.

Опуститись Ані на коліна хлопець не дозволив. Одним ривком підірвав від землі.

— Гаряча.

Білозуба усмішка блиснула у світлі краєчку молодого місяця, що визирнув із-за хмар, освітлюючи набережну. Набережну, але не їх двох, схованих у тіні кам’яного виступу.