Усередині «Екскалібура-7» панував напівморок, який раз у раз розривали рідкісні спалахи аварійних діодів. Алан підвів своїх супутників до центральної консолі, де під зім'ятою титановою панеллю містився навігаційний блок. Бронсон обережно, використовуючи весь свій досвід, за допомогою зубила й воротка відігнув важкий кожух. Пролунав металевий клац. Понівечена панель остаточно піддалася, і старий обережно взяв до рук важкий куб навігаційного процесора, вкритий лазерним гравіюванням.
Бронсон поклав блок на вцілілий інженерний стіл, дістав із кишені лупу в латунній оправі й почав уважно оглядати пристрій з усіх боків. У напівтемряві Алан раптом упіймав себе на думці, що не може відвести погляду від Жанни. На її зосередженому обличчі не залишилося ані страху, ані розгубленості — лише щирий інтерес інженерки до чужих технологій. Вона стояла поруч із батьком, затамувавши подих.
Нарешті Бронсон відклав лупу й важко зітхнув, похитавши головою.
— Ех, хлопче... Я оглянув твій пристрій. І, якщо чесно, навряд чи зможу тут допомогти. Боюся, зі своїми інструментами я швидше його зіпсую, ніж зрозумію, як під'єднати до нашої логіки. Тут усе надто... дрібне. Ні зазорів, ні шестерень.
Раптом консоль над їхніми головами жалібно пискнула, і з динаміків пролунав слабкий, але чіткий голос бортового штучного інтелекту:
— А якщо я запропоную варіант розв’язання, заснований на ваших технологіях?
Бронсон здригнувся, а Алан різко обернувся до термінала.
— Єво? Що саме ти пропонуєш?
— Я провела експрес-аналіз матеріалів, доступних майстрові Бронсону, а також принципів роботи місцевих парових машин, — відповіла Єва. — Виводжу схему спряження на центральний монітор.
Головний екран блимнув. Замість складних тривимірних графіків і цифрових матриць на ньому з'явилося зображення, виконане у стилі класичного креслення дев'ятнадцятого століття — з чіткими чорнильними лініями, світлотінню та зрозумілими позначеннями вузлів. Це був проєкт гібридного пристрою: напівмеханічної, напівелектронної Різницевої Машини.
Бронсон примружився, підійшов упритул до екрана й завмер. Кілька хвилин у рубці панувала тиша, яку порушувало лише його важке дихання. Старий водив пальцем по склу монітора, простежуючи лінії передач, зубчастих контурів і латунних реле.
— Оце ж бо... — прошепотів він, і в його очах спалахнув шалений, майже фанатичний вогонь. — Перетворення цифрового імпульсу на крок зубчастого колеса через електромагнітний розподільник... Геніально.
Він ще раз уважно вивчив креслення й упевнено промовив:
— Звісно, доведеться добряче попрацювати й дещо дістати, але я зможу це зробити. Чуєш, Алане? Я зможу її побудувати!
— А я зможу під'єднати й налагодити механічний контур, — палко додала Жанна, зробивши крок уперед. — Алане, це майже те, що я спочатку запропонувала в майстерні, але це креслення набагато досконаліше в технологічному плані! Ми зможемо його зібрати. Нам знадобиться місяці два, і...
Вона раптом урвала себе й замовкла.
— Що «і»? — із тривогою запитав Алан, відчуваючи, як усередині все стискається.
— І багато грошей, — замість доньки зітхнув Бронсон, похмурнівши. — Дуже багато грошей, хлопче. Половину цих деталей в Аркхеймі не відлити. Доведеться замовляти їх у столичному окрузі, за триста кілометрів звідси. А доставляти їх сюди доведеться вантажним дирижаблем, а фрахт коштує шалених грошей. У моїй майстерні таких заощаджень зроду не було.
У рубці знову пролунав спокійний голос Єви:
— Золото в злитках як оплата підійде?
Майстер Бронсон розгублено перезирнувся з донькою, а потім недовірливо хмикнув.
— Підійде, звісно. Золото всюди підійде. Тільки де ж його взяти, люба панно із заліза?
— В аварійному сейфі експедиційного запасу, просто за вашою спиною, — відповіла Єва.
У стіні шлюзу з тихим шипінням прочинилася броньована панель, відкривши тьмяний блиск важких банківських злитків.
Алан подивився на золото, потім — на приголомшене, але щасливе обличчя Бронсона, і вперше після катастрофи перестав почуватися самотнім. План змінився, і пілот зрозумів, що все не так уже й погано. У цього світу були зуби, але в ньому також були світлі голови й тепер — майже необмежені ресурси, щоб кинути виклик будь-яким законам фізики.