Розділ 8

Одягнений у чорний елегантний смокінг, він сидів майже перед самим екраном за столиком для одного. Пив щось із келиха і пильно спостерігав за Олесею, котра, опираючись, повільно йшла до екрану. Сподіваюся, в келиху була не кров, бо рідина мала насичений червоний колір.

Я, намагаючись не шуміти, прокрався до самої стіни й почав також повільно йти повз неї в напрямку вампіра. Наші кроки з Олесю були майже синхронними. Проте вона втупилася в екран, де Чудовисько якраз уперше бачить Елізабет і закохується. Мене трохи відволікав гамір, який звучав у голові агресивним фоном, та й музика, яка супроводжувала показ фільму, була дисгармонійна й різала слух.

Олеся підійшла майже впритул до екрану й почала входити в нього, неначе далі не було стіни, а звичайний простір. Це мені не сподобалося. Я не розраховував, що вампір такий сильний і запросто може прибрати межу між реальним світом та примарним місцем.

Примарними місцями ми називали аномальні зони, які часто з'являлися в місцях, де відбувався якийсь злочин чи накопичувалася велика кількість негативної енергії. Напевно, в кінотеатрі "Екран", який довго стояв пусткою, який горів і був до неможливості занедбаний,  то призначався для знесення, то повертався в перелік будівель для відновлення*, негативна енергія створила також певну аномальну зону. А в таких часто черпають енергію містичні істоти. Створюють свої осоредки проживання і полювання за емоціями, почуттями, навіть людьми.

Королівський вампір явно був приїжджим. Можливо, мешкав десь, куди ще не поширилася дія нашого Відділу. Ймовірно, не знав, що таке явне полювання на людину карається законом аж до упокоєння. Може, в нього на рахунку вже багато знищених жертв...

Новий рік, купа емоцій, уявляю, як вампір наситився всім тим, що люди вважають нереальним, ефемерним... А Олесине екранне бажання, котре, мабуть, яскравою квіткою майоріло в сприйнятті вампіра, змусило його забути про обачність і проявити себе...

Може, це й на краще, так би він ще довго ховався серед людей, роблячи чорну справу: витягуючи емоції, ініціюючи нових вампірів та вбиваючи їх. Адже як багато нерозкритих злочинів у світі! А деякі з них здійснюються й потойбічними, й містичними істотами, я вже це знаю.

Треба було діяти, і швидко! Якщо вампір не помітив мене, то це не значить, що не відчув. Він раптом почав ковзати поглядом по залу, мабуть, відчуваючи якийсь дискомфорт. Навіть почав вставати з місця, бо Олеся майже увійшла в стіну, в екран, і я відчував, що ще мить - і все буде марно!

Я вже стояв за спиною вампіра. В одній руці тримав осиковий кілок, в іншій - літровий слоїк зі свяченою водою, в яку щедро намішав солі. Тому я зробив різкий миттєвий крок до чоловіка, який вже вставав, щоб пройтися по залу чи підійти до Олесі, опинився майже впритул біля нього - і вампір мене відчув! Хоч він був у примарному просторі і ми знаходилися в різних реальностях, але він почав обертатися, неначе побачив мене, сіпнувся втікати, але я першим зробив хід. Я думав, що все в мене вийде! І програв! Мене спіткала невдача!

Я з усієї сили кинув банку зі свяченою водою об стільницю в надії, що вона розіб'ється, бризки полетять на вампіра, і це його ослабить. Кидати під ноги йому не ризикував, бо несподівано помітив, що вона в примарному світі встелена м'яким килимом. Банка точно б не розбилася. Але і об стіл вона теж не розбилася, от в чому біда! Полетіла на підлогу й покотилася по килиму.

Ми з вампіром прослідкували за нею поглядами, а потім одночасно зірвалися з місця. Вампір кинувся втікати, а я марно махнувши кілком, який вже тримав напоготові в руці, побіг за ним слідом. Вампір був неймовірно швидкий! Але і відстань між нами була маленька.

Я стрибнув йому на спину і все-таки не дав втекти, збив з ніг, і ми покотилися по підлозі. Я все намагався штрикнути вампіра в груди кілком,  а він тримав мою руку, не даючи це зробити. Сам же почав перетворюватися на туман. Така іпостась притаманна лише найсильнішим вампірам. І я зрозумів, що програв. Поряд перекочувалася з боку на бік банка, повна свяченої води, яка б дуже стала мені зараз у пригоді, але в мене не було ні сил, ні рук, ні майстерності, щоб відкрити її або ж просто розбити!

Вже запізніло я подумав, що можна було б просто відкрити кришку і полити тою водою вампіра.

"Але ж Андрійко любить, щоб було ефектно! Андрійко хотів покрасуватися перед дівчиною! Щоб банка розбилася, бризки й уламки скла розлетілися! Щоб було, як у кіно, як на екрані! Бовдур!", - зі злістю й роздратуванням думав я, гніваючись на себе та мої картинні замашки. Мабуть, це Олеся зі своєю пристрастю до кіношних героїв так на мене вплинула, мені хотілося вразити її, врятувати максимально елегантно, продемонструвати образ такого собі супергероя, як у кіно... От і продемонстрував!

Ми з вампіром качалися по підлозі, а Олеся раптом почала молитися. Все-таки, коли я напав на монстра, він зупинив своє навіювання на дівчину, й вона не зробила останнього кроку, не увійшла в примарну пастку. Дівчина читала "Отче наш", як я її навчив, бо знала лише цю молитву. Слова молитви ослаблювали вампіра, але дуже й дуже мало. Я відчув, що ще трохи - і вампір зникне, вислизнувши з моїх рук. І тут дівчина підійшла ближче і, не зупиняючись читати молитву, з розмаху кинула щось об скляну банку, яка якраз перекочувалася біля голови вампіра. Банка розбилася - і вся вода вихлюпнулася на його обличчя, шию та груди. Він різко завмер - і я, нарешті, з розмаху всадив йому кілок у груди...

________________
*У 2004 році Київська міська рада ухвалила рішення про знесення кінотеатру "Екран". У 2013 році Київрада визнала рішення про знесення кінотеатру «Екран» таким, що втратило чинність. За останньою інформацією, його приєднано до комунального підприємства «Київкінофільм». Планується процес відновлення кінотеатру.