Отже що таке карма ?

Тиха зала монастиря.

— Доброго ранку, Квестіуме. Тебе не було три доби в монастирі, ти був у горах.

— Так, Наставнику, я розмірковував над тим, як людина може розвинути в собі самозречення та чистий розум.

— Думаю, тобі вдалося отримати відповіді в роздумах і медитаціях на ці запитання, тому що ти пішов правильним шляхом. Ти не питав мене чи когось іншого, щоб знайти готові відповіді, роз'яснені та «розжовані». Ти просто залишив усіх, аби бути наодинці із самим собою та власним досвідом. Квестіуме, ти духовно ростеш!

— Але я бачу, що після цих роздумів, незважаючи на те, що ти збагнув, що таке чистий розум, ти отримав і те, що все ще тебе непокоїть.

— Так, Наставнику Селентіуме, незважаючи на те, що я збагнув, що все в житті є під впливом обставин і що все треба сприймати як належне, ще будучи в монастирі, я усвідомив і той факт, що наш розум потрібно зупиняти і очищувати. Тихий розум сприймає те, що є насправді, а розпалений і розбещений водиться почуттями й хотіннями власного «я». Та ще багато чого іншого: і про причинно-наслідковий зв'язок, і про те, що немає категорій, і що немає нічого абсолютного, і що все відносне у відношенні до чогось. І те, що на шляху мудреця можна стати просвітленим і жити осмислено. Та все-таки в мені зараз точиться битва. Якщо ми всі можемо стати просвітленими, то чому життя здається таким несправедливим? Чому страждання приходять до добрих людей, а ті, хто чинить зло, часто отримують успіх?

Селентіум (спокійно усміхаючись):

— Твої питання, Квестіуме, торкаються суті самого життя. От і настав нарешті той час, коли ми з тобою повинні якомога змістовніше пізнати закон карми.

Карма — це закон причин і наслідків, Селентіуме. Це механізм, який нагадує нам, що всі наші дії, думки і навіть слова залишають слід. Від цих наслідків неможливо втекти, куди б ми не пішли.

— Так, Квестіуме, ти розумієш визначення цього закону, але він ще не став осмисленим і сприйнятим тобою.

Квестіум:

— Так, тому що в якійсь мірі все ще здається безглуздим. Як пояснити біль голодних дітей чи жахи війни?

Селентіум (замислено):

— Уяви собі нитку, яка з'єднує кожен наш вчинок із його наслідком. Карма — це саме та нитка, Квестіуме. Людські страждання часто є результатом не одного, а багатьох переплетених дій, які ми не завжди можемо осягнути.

Квестіум:

— То ми приречені страждати через свої помилки?

— Ні, не приречені. Карма — це не покарання, а урок. Вона дає нам можливість змінюватися, усвідомлювати свої дії і ставати кращими. Пам’ятай, що ти завжди маєш свободу обирати свої наступні кроки.

Отже, ходи тепер у гори зі мною, і ми з тобою будемо пізнавати і намагатися зрозуміти наше життя через призму карми. Давай розпочнемо нашу подорож!

І під час подорожі, я хочу розказати тобі одну смішну історію.

Квестіум: я радо послухаю її.

Одного разу королева Великої Британії вирушила до Австралії. Її розклад був насичений: стільки подій, стільки зустрічей. І ось, коли вона їхала в розкішному лімузині через околиці Сіднея, їй раптом спало на думку:

— Я хочу сама сісти за кермо, — сказала вона своєму водієві.

Водій, розгубившись, все ж погодився й пересідав на заднє сидіння, а королева взяла кермо. Та проблема була в тому, що вона зовсім не звикла до таких великих автомобілів. Лімузин мчав дорогою, перевищуючи швидкість. Поліцейський, побачивши це, зупинив машину.

Підійшовши до вікна й глянувши, хто за кермом, поліцейський відразу поблід і відійшов убік. Потім набрав свого начальника.

— Шефе, я тут зупинив дуже важливу особу. Що робити?

— Хто це? Прем’єр-міністр?

— Ні, ще важливіше.

— Президент Австралії?

— Ні, ще важливіше.

— То хто ж це?

— Я не знаю, хто цей чоловік, але якщо його возить сама королева, то це точно хтось дуже важливий!

Квестіум (сміється):

— Гарна історія! І що з цього я маю винести?

— Уяви: скільки твоїх знайомих справді розуміють, як працює їхнє життя? Більшість просто пливуть за течією, не знаючи, що рухає їх уперед, що живить їхні дії, як керувати своїм напрямком і навіть хто сидить за кермом. Вони говорять про свободу і силу волі, але часто не керують своїм життям свідомо.

Для дев'яноста відсотків людей потрібно повернути кермо собі. Решта десять відсотків тільки починають свій шлях, і лише одиниці досягають на ньому певних вершин.

— Цікаво, під таким кутом, Наставнику, я на це питання не дивився.

— Отже, йдемо далі… Багато людей із тих, які намагаються йти шляхом духовного поступу, з часом намагаються знайти якийсь об'єкт, на якого можна перекласти відповідальність.

Такого собі «Божественного бухгалтера», який записує тобі цю карму, і її вже ніяк не можна змінити. Типу «на все Воля Божа». Але ж ми самі з вами говорили про те, що все в цьому житті наперед призначено.

— Так, мій друже. Людина є екраном, але екраном, який може мати правильне сприйняття. А правильне сприйняття життя може стати причиною гарних плодів у нашому завтра, коли воно стане нашим сьогоденням. Маючи правильний ум, ми вміємо правильно реагувати, а правильна реакція може змінити хід подій. Будь-яку ситуацію можна сприймати по-різному.

— Так, Учителю, я розумію вас. Все-таки ми не роботи, ми повинні мислити і усвідомлювати. А потім усвідомлено сприймати.

— Уяви собі: у тебе є 1,000  000 доларів. Той, хто розуміє цей «мільйон» правильно, має одне наперед призначення: він, наприклад, буде дбати про людей навколо, тому що перед тим йому було відкрито і наперед призначено зрозуміти закон причинно-наслідкового зв'язку.

Тому ж, кому в ряді обставин, виховання, власного невігластва тощо цього не відкрилося, просто спустить ці гроші на догоджання собі. І той, і інший потрібен у світі. І те, й інше світосприйняття мають свою роль. Але обидва ці світосприйняття є категоріально ілюзорними і не цілісними.