Як зректися свого я? Та як прийти до чистого розуму.

Настав новий день. Квестіум прокинувся дуже рано, щоб побути наодинці з самим собою. Він пішов гуляти в гори, де світив гарний повний місяць, в який Квестіум пильно вглядався. Його внутрішній світ почав проводити паралелі: наше життя може бути повним, як цей місяць, лише тоді, коли ми почнемо жити усвідомлено. А жити усвідомлено — це означає навчитися спостерігати, вдивлятися у світ навколо себе.

Розуміючи, що все, що тебе оточує, лише оточує тебе, а не є тобою, Квестіум задумувався над важливістю розрізнення: все, що є в тобі, це проявлення через тебе. Але навчитися жити повним, усвідомленим життям може лише той, хто вміє контролювати та підкоряти свій розум. Як це зробити?

Контрольованість і тихість розуму не є чимось фантасмагоричним, що можна отримати або надбати; контроль над своїм розумом і усвідомленість життя можна тільки розвинути у собі. Думав Квестіум, коли прогулювався у горах. Сьогодні його екзаменатором життя був уже не його любий друг Селентіум, а грізний та справедливий суддя — він сам для себе.

Ніхто не аналізуватиме і судитиме краще, ніж той, хто виходить із вогню глупоти і стає на шлях усвідомленості. Отже, тихість розуму. Щоб надбати її в собі і навчитися контролювати свій розум, потрібно прийти до розуміння того, що шлях до просвітлення є вузький і тернистий, і в деяких моментах він може не існувати. Він має свої етапи та передумови, які ми проходимо в практиці буття, щоб набути свій тихий і контрольований розум.

Тим, хто обирає шлях, що веде до просвітлення, перш за все слід ретельно уникати двох крайнощів. Перша — це крайність потурання плотським бажанням. Друга — протилежна крайність аскетичної практики, нерозумного катування свого тіла й розуму. Благородний шлях, що перевершує ці дві крайнощі та веде до просвітлення, мудрості й умиротворення свідомості, можна назвати Шляхом Мудреця. Що таке Шлях Мудреця? Він складається з вісьми важливих аспектів: правильне бачення, правильна мета, правильна мова, правильна поведінка, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильна пам’ятливість і правильна зосередженість.

Як же практикувати ці 8 аспектів у своєму житті? Думав Квестіум. І тут він побачив цікаву картину: як по гірській річці пливе невелика колода, і подумав: "Якщо її не приб’є до берега, вона не потоне; її не підбере хтось інший, і вона не згниє, то, зрештою, вона досягне моря." Життя подібне до цієї колоди в потоці великої річки. Якщо людина не стане залежною від розкішного способу життя або ж, відмовившись від мирських благ, не розпочне катувати себе аскезою, не стане хизуватися своїми псевдодоброчесностями чи не піде шляхом злодіянь — шукаючи просвітлення, вона не буде недооцінювати постійні небезпеки помилитися й не боятися цього.

Така людина прийде саме до розуміння закономірності: усі предмети та явища виникають або зникають згідно з нескінченним ланцюгом причин. Невігласи розглядають життя або як існування, або як неіснування. Але мудреці, виходячи за межі існування та неіснування, бачать те, що перевершує і те, й інше.

Перший етап просвітлення, думав Квестіум, — це знати, що все, що існує, не існує і не не-існує. Необхідно завжди пам’ятати про ілюзорну природу цього світу, і, чинячи добрі справи, не потрапити в пастку гордині, марнославства чи якогось іншого пороку. І що ж розуміння цієї істини дає нам на практиці?

Перший із вісьми аспектів на шляху мудреця, або на шляху до того, як контролювати свій розум, це правильне бачення. Якщо людина прагне не потрапити в мережі своїх пристрастей, їй спочатку треба навчитися не прив’язуватися ні до чого. Вона не повинна прив’язуватися ні до існування, ні до неіснування, ні до чогось усередині або зовні, ні до добра, ні до зла, ні до істини, ні до брехні. "Так, це те, що я вже знаю", — думав Квестіум, — "але про це треба пам’ятати завжди, бо все в самопізнанні взаємозв’язано, і без неприв’язаності немає чистоти помислів."

Коли ти практикуєш добрі діла для чогось або для когось, ти можеш потрапити в пастку гордині, тобто думати, що ти щось значиш. А це — сміття. Із таким розумінням ти ніколи не досягнеш чистого і смиренного розуму, тому що заплутаєшся в своїх думках про себе. Типу: "Який же я молодець, я чиню добре, я чиню правильно, я є потрібний." І так і  пізнаєшй себе, бо існування твого "я" не є ти, і перш за все воно повинно перестати існувати.

Про те, коли добрі справи є частиною твоєї природи, і ти робиш їх, тому що не можеш інакше, а не для того, щоб щось досягти або комусь щось довести чи отримати підтвердження твоєї значущості — тоді ти на правильному шляху. Практично це виглядає так: для того, щоб жити, тобі необхідно їсти, і щоб їсти, тобі необхідно працювати. Так само і з добрими справами: робити їх — це просто твоє бажання і необхідність. Це суто питання твоєї карми.

Чеснота — це те, що між тобою і тобою. Добрі справи — менше страждань, злі — більше. І ти не чекаєш від них нічого: ти їх просто робиш, бо це як дихати. Тоді ти не залучаєшся в щось і не женешся за наслідками.

Той, хто слідує благородному шляху до просвітлення, не шкодує ні про що, не чекає чогось, а з безпристрасною і свідомістю готовий зустріти те, що йому уготовано. Це і є правильне бачення, без якого немає чистого розуму, і цей аспект буття потрібно практикувати завжди.

Наступним аспектом на шляху до чистого розуму є правильна мета. Тобто, саме досягнення цього просвітлення та чистоти помислів. І знову Квестіум продовжував розважати про важливість цього шляху.

Осмислене життя не має визначеної форми або природи, в якій воно може проявитися, тож у самому усвідомлені немає нічого, що могло б бути просвітленим. Воно  існує лише завдяки омані та невігластву, і якщо вони зникнуть, те ж саме станеться з просвітленням. І, навпаки, немає просвітлення без омани й невігластва, як і омани й невігластва немає без просвітлення.

Необхідно відмовитися від сприйняття Просвітлення як від окремого об’єкта, адже в такому разі виникне прив’язаність до нього, і це стане перепоною. Коли розум, який досі був у полоні темряви і незнання, осягає Просвітлення, він зникає. І разом з ним зникає й сам "предмет", що раніше називався "Просвітлення".