ЕкоСторож

1.Літнє завдання

Яринка з Тарасом товаришували досить давно. Крім того, що навчались в одному класі вони ще й жили неподалік. В школі звісно сиділи за різними партами, але як тільки заняття закінчувались – вони разом вирушали додому. В четвертому класі домашніх завдань було не дуже багато, тому весь вільний час вони проводили на вулиці. Особливо часто вони гуляли в лісі або біля річки. І їм завжди було про що поговорити.

На літнє завдання з природознавства вони навіть вибрали схожі теми про  дивовижну природу водойм. Яринка мріяла створити проект про очерет, а Тарасик – про раків, завдяки яким річка постійно залишається чистою. Адже їм в школі розповідали, що раки поїдають залишки відмерлих рослин і риб, а також їдять личинок і хворих риб. Саме завдяки цьому інфекції не поширюються у водоймі і вона залишається чистою.

В перший день літніх канікул Яринка з самого ранку не знаходила собі місця. Вона склала в ранець блокнот, ручку, олівець, зарядила свій смартфон – щоб фотографувати стан очерету на початку літа. Адже потім вона зробить фото в липні та в серпні. Зібравшись, вона вирушила до Тарасика.

• Привіт! Ідемо до річки?
• Так – трішки заспаним голосом відповів хлопчик, адже він прокинувся зовсім нещодавно.
• Я взяла блокнот, олівець і ручку, можливо щось запишу. Наприклад, якусь цікаву думку або спостереження.
• Хороша ідея. Я також зараз візьму зошит з ручкою і підемо.

Дорога видалась приємною. Ніжне літнє сонце гріло, але ще не припікало. Друзі обговорювали хто  що буде робити влітку.

2. Зустріч з екологом

Не встигли вони дійти до галявини, що вела до річки, як почули за спиною хрипле гарчання. З кущів на них дивилась пара великих очей…. Собака….. Де вона тут взялась…. Тарас швидко вхопив подругу за руку і потягнув у бік розлогого дерева з широким стовбуром.

• Залазь, хутко……

Собака вже наближалась. Діти заледве встигли залізти на дерево і намагаючись віддихатись від страху дивились на пса, який стояв коло стовбура і голосно гавкав. За кілька хвилин вдалині почувся голос: «Громе, ти де???». Собака відразу побіг в інший бік. Вдалині виднілась чиясь постать. Це був місцевий дослідник-еколог з якимось обладнанням в руках.. Коли він приходив в школу і розповідав про бережливе ставлення до природи, то всім з їхнього класу дуже сподобався цей урок. Яринка з Тарасом злізли з дерева і з цікавістю дивились на нього.

• Доброго дня! Вибачте мого Грома… Він взагалі то добрий пес, я не знаю чому він втік від мене і тут гавкав на вас.
• Добридень. Ми дуже злякались – відповів Тарас.
• А що Ви робите в лісі? – поцікавилась Яринка.
•  Досліджую склад ґрунту – це мені потрібно для моєї статті.  Я тут виріс і любив в дитинству гуляти в лісі і ходити до річки. Он там раніше були чагарники. А тепер навіть кущів не лишилось. Лише трава….
• Цікаво-цікаво… - задумався Тарас, - а ми тут також любимо гуляти…. От сьогодні прийшли до річки збирати інформацію для проектів з природознавства.

Дослідник розповів дітям що зараз дуже багато людей переймаються долею навколишнього середовища, його чистотою і охороною. Постійно проводяться зустрічі небайдужих, прибирання територій, патентуються нові винаходи, які допомагають слідкувати за чистотою і недоторканністю природи. Адже наше завдання – зберегти її для наступних поколінь.  

3. Засмічений берег

Діти підійшли до річки, а саме до того місця де було багато очерету. Яринка відразу почала записувати план майбутнього повідомлення. А Тарасик почав роздивлятися берег… Раптом вони почули шелест… Використаний пластиковий пакетик хвилею винесло на берег, де він  заплутався у гілці, яка стриміла з піску на березі. Хлопчик підійшов ближче і побачив трохи далі на мілині якісь кольорові кришки від пластикових пляшок. «Це ж ким треба бути. Щоб так засмічувати природу?» - подумав хлопчик. Якщо так буде і далі – то ніякі раки тут жити не зможуть… Раків він звісно не побачив, але сміття справило на нього неабияке враження.

Ввечері Тарас розповів про все своєму дідусю. Вони вирішили, що треба якось прибрати засмічений берег.

4. Дідусева допомога

З самого ранку Тарасик чув, як дідусь ходить з кімнати в кімнату, обережно закриваючи двері, щоб не розбудити. Він над чимось працював. Хлопчик зістрибнув з ліжка і побіг до нього.

• А що це в тебе в руках? – здивовано запитав хлопчик, побачивши в дідуся в руках свого старого самоскида на пульту управління, - він же давно зламався?
• От я й намагаюсь його полагодити. Ми зробимо так, щоб він сам міг втягувати сміття, до якого важко або не зручно дістатись руками і спробуємо з його допомогою швидше прибрати берег річки і мілководдя. От дивись: ми приробимо шланг або трубу, яка буде сама втягувати пакетики, папірці, склянки та частинки пластмаси. Воду ми будемо відфільтровувати всередині кузова.  Мерщій одягайся, снідай і давай робити нашого робота-очищувача.
• Ура!! Я навіть знаю як ми його назвемо! Нехай це буде ЕкоСторож! Він у нас стоятиме на сторожі чистоти!
• Я не проти. Прекрасне ім’я, - відповів дідусь.