Ехолокації

3

Віддавайте устами не сказане,
Поцілунки, то краща розмова
Коли все вже здається втрачено
Ми знаходимо в собі Бога.

Кажуть стукайте і відчинять вам
А я кажу, ви просто стійте
Руки люблячі до вас тягнуться
За дверима ви чи у тіні.

Якось чулися різні речення
Одне шепотом, інше криком
І здавалися не доречними
Щирих слів ті даремні вигуки.

Не питайте нікого чи люблять вас
Бачиш прірву-стрибай хутчіше.
Руки люблячі вам постеляться
Що надійніше, що ніжніше?

Як ховати в собі стільки марення
Видавати його по порціях
Я сказала йому, що втратилась
І ми не підлягаєм створенню.

Ми усі не знаходимо спокою
Коли теплі обійми порожніми
Залишаються вічно чекати тих
Кого ми обіймати не можемо.

Я пишу, бо десь зникли виходи
Лиш полегшують розпач коми
Ми притягуєм своїх у Всесвітах
Відчуваємо себе вдома.

Поливати сльозами утрати
То на вдачу, повір, на вдачу
Ми знаходимо теплих людей
Лиш долонями, що гарячі.

Так зриватися по містах
І привозити книги, як спогади
Вже й не знаю, де загубилася
Руки люблячі, бо не поруч ви.

Подобається

#4627 в Різне
#1194 в Поезія

Відредаговано: 27.12.2019