РОЗДІЛ 9. Вогняний марш-кидок

Слово Мії, її перше «тато», що прорвало дворічну греблю тиші, стало не просто дивом — воно стало сигналом до евакуації. Марк зреагував миттєво. На його обличчі більше не було розпачу; увімкнувся режим холодного, розрахункового хижака, який захищає свою зграю.

— Збирайся, — прочитала я на його губах. — У нас менше години. Артур не просто так прийшов. Він перевіряв, чи ти тут. Тепер він знає, що ти згадала перстень. Він піде ва-банк.

Я не питала нічого. Швидко кинула в рюкзак свою скрипку, кілька речей Мії та свій срібний кулон. Дівчинка трималася за мою руку так міцно, наче я була її єдиним якорем у цьому світі.

Ми спустилися в підземний гараж. Марк вибрав важкий, броньований позашляховик. За вікнами знову згущувалися хмари, починалася нова, справжня буря, що наздоганяла нас із самого міста. Машина рвонула з місця, вилітаючи на розмоклу лісову трасу. Туман стояв стіною, але Марк тиснув на газ, обганяючи видимість.

Я дивилася в дзеркало заднього виду. І раптом серце пропустило удар. Скрізь густу пелену туману нас наздоганяли два чорні седани. Вони йшли без увімкнених фар, хижо, наче привиди.

— Вони ззаду, — показала я Марку жестом.

Він зиркнув у дзеркало, і його щелепа звело судомою. — Пристебніться! обоє! — виразно крикнув він губами.

Почалося справжнє пекло. Чорні машини пішли на таран. Один із седанів різко вдарив наш позашляховик у лівий бік. Мене хитнуло, Мія тихо скрикнула, притискаючись до мого боку. Я відчувала вібрацію від ударів усім своїм тілом — це був страшний, металевий ритм смерті. Марк крутив кермо, намагаючись утримати важку машину на слизькому асфальті. За вікном спалахували блискавки, вихоплюючи з темряви хиже обличчя Артура за кермом сусідньої машини. На його пальці блищав золотий вовк.

Попереду показувався старий міст через річку — єдиний шлях до безпечного шосе.

— Ксюшо, слухай мене! — Марк на мить повернувся до мене, його очі горіли божевільним вогнем. — Що б не сталося, бережи Мію! Я витягну вас!

Седан Артура знову вдарив нас, цього разу в заднє крило. Нашу машину закрутило на мокрому дереві мосту. Занесло. Скло з тріском вилетіло, і в салон увірвався крижаний вітер навпіл із дощем. Позашляховик пробив огорожу і завис правою частиною над бурхливою, чорною річкою.