Ехо твого дощу
ПРОЛОГ
Кажуть, тиша вміє кричати. Брехня.
Тиша — це коли ти розкриваєш рота, твої зв’язки напружуються до болю, легені виштовхують залишки повітря, але світ навколо залишається крижаним і німим. Ти не чуєш власного крику. Ти не чуєш, як б’ється твоє серце. Ти просто бачиш, як повз твої очі стікають краплі дощу на лобовому склі.
Два роки тому мій світ замовк. Разом із тріском моєї скрипки під колесами чужого дорогого авто. Того вечора падав такий самий затяжний, глухий дощ. Я пам'ятаю лише спалах фар, вереск гальм, якого я вже майже не застала, і силует чоловіка, який навіть не вийшов з машини. Він просто натиснув на газ і зник у темряві, залишивши мене стікати кров'ю на мокрому асфальті.
Він забрав у мене слух. Він забрав мою музику. Моє життя.
Сьогодні знову йде дощ. Я стою перед величезними дубовими дверима розкішного заміського будинку. У моїй кишені — пом'яте оголошення: «Потрібен репетитор зі скрипки та мови жестів для маленької дівчинки. Особливі умови. Висока оплата».
Я не знаю, хто тут живе. Я не знаю, що чекає мене за цими дверима. Але я роблю глибокий вдих і натискаю на дзвінок, якого ніколи не почую.
#5108 в Любовні романи
#116 в Любовна фантастика
Відредаговано: 25.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
