Дивний знак

Шеф мовчки провів пальцем по краю дивного символу. Вітер ніби змінив напрямок, і на мить йому здалося, що повітря потепліло. Воно булл не палюче — радше живе.  
Він різко відсмикнув руку.

— Хтось уже викликав рятувальників? — гукнув він оглянувшись. — Нам тут ще тільки пожежі бракує!

— Уже в дорозі! — відповів Джеф. — Минулого разу вони гасили подібне майже десять годин, поки не остудили землю.

— Добре. — Промовив шеф не звиртаючи уваги на розповідь свого помічника. — Джефрі, ходімо поговоримо з нашим свідком. А тут нехай поки попрацюють “білі рукавички”, — кинув шеф, так він називав групу криміналістів.

Біля карети швидкої допомоги сиділа літня жінка. Очі її відблискували тим самим червоно-багряним кольором, що й знак на землі. Вона куталася у свій червоний шерстяний шарф і злегка підвела погляд на офіцерів.

— Пані, — м’яко промовив шеф, — ви бачили, як це сталося?  
— Він ішов дорогою, — прошепотіла вона. — Потім… світло. Яскраве. Багряне. Гаряче, але тихе. А коли згасло — його вже не було. Тільки те, — вона кивнула на знак і ще міцніше загорнулася в шарф.

— Ви впевнені, що більше нічого не бачили? — тихо запитав шеф. — Нікого дивного? Жодних предметів?

— Можливо щось чули? Чи були якісь дивні запахи? — Додав від себе помічник.

— Ні, хлопчики, — сумно зітхнула жінка. — Той чоловік ішов переді мною хвилин із п’ятнадцять. За весь цей час навіть машина не проїжджала — пусто було й тихо.

— Зрозуміло, — зітхнув шеф. — Дякуємо, пані. Якщо вам щось знадобиться, звертайтеся до мого помічника, — сказав він, роблячи позначки у записнику.

Шеф відчував дивне розгублення. Як людина могла спалахнути просто посеред дороги — і зникнути за кілька секунд? Для цього ж потрібна температура щонайменше тисяча градусів. Закінчивши записи, він попрямував до головного криміналіста, сподіваючись знайти хоч якусь зачіпку.

— Ну що у вас тут, хлопці?  

— Та майже нічого, — без ентузіазму відповів один із них. — Окрім аномальної температури під знаком і самого символу — усе, як у попередніх чотирьох випадках.

— Знову щось надприродне… — пробурмотів шеф. — Гаразд, закінчуйте тут. У мене є їдея хто нам може допомогти.

Він ще раз озирнувся, а тоді пішов геть, попередньо змалювавши у записник дивний знак — чітко, до найменшої риски.