Книга 1 — Глава 22

Глава 22. Завтра

Ільма побачила їх у дверях і прибрала зі стільця коробку.

— Сюди.

Lyra сіла, не сперечаючись. Kain поставив щит біля столу. На нижньому краї метал відійшов від дерева; там, де його затиснуло балкою, лишилася свіжа вм’ятина. Ільма подивилася, торкнулася ремінця й підняла очі на щитоносця.

— Тепер дорожче.
— Бачу.

Вона принесла воду. Raven хотів допомогти, але майстриня сунула йому чашку, звільнивши руки. Він випив усе, перш ніж згадав подякувати.

Сава прийшов із сусіднього двору. Повідомлення про зламаний настил уже прочитав; із першого погляду зрозумів, що питати, чи точно зламаний, не треба.

— Бранові написав, — сказав він. — Завтра все одно йде головним верхнім. Я переніс великий товар.
— Малий хід не зачепило, — відповіла Lyra. — Від чанів до майстра можна, якщо перевірять істот. Настил збоку.
— Я зрозумів. Але сьогодні більше нікого туди не поведу.

Raven розповів про Дорна. Сава слухав, тримаючи в руках зав’язки фартуха. На словах про піднятий край перестав їх крутити.

— Він сказав, Varr хоче знати вихід?
— Так. Ми всі чули.
— Добре.

Гном відійшов до дверей і почав писати. Raven не намагався заглянути. У нього перед очима стояв другий чоловік, який сказав, що Lyra повернеться після смерті. Він досі не знав навіть його імені.

Kain сидів на низькому ящику, витягнувши руки між колінами. Lyra повернулася до нього.

— Лада знайшла когось?
— Так. Взяла іншого, дорожче. Караван не чекав би.
— На наступний раз…
— Наступний вона йому теж віддала. Щоб не шукати знову.

Lyra опустила очі. Kain потер долоню, де мотузка лишила червону смугу.

— Я написав, що сам затримався. Вона все правильно зробила.

Він сказав це рівно, але Raven чув, чого йому коштувала та рівність. Триста шістдесят аден не було; наступної роботи теж. Ільма поклала щит на стіл, повернула пошкодженим краєм до світла. Облямівку тепер треба було міняти раніше, ніж Kain збирався.

Олексій відкрив сумку. Дві порожні пляшки мани й одна з-під хілпоту лежали поруч із невикористаним антидотом. Він витяг їх, поставив під лавку. Сава глянув на скло й мовчки зсунув ногою вбік, щоб не зачепити.

— За сьогодні я не платитиму, — сказав гном, повернувшись. — Ми не домовлялися про доставку.
— Знаємо, — відповів Kain.
— Але Varr про місток знає. І про те, що дві майстерні вже збирають дрібний товар разом. Завтра Бран піде за тією ціною, яку він написав. Якщо на другому кінці попросять ще, поверне віз. Я це теж написав.
— Що відповів?
— Що я забагато пишу.

Lyra тихо засміялася. Від сміху скривилася, приклавши руку до боку. Сава поглянув на неї й сів поруч на край лавки.

— І що пропустить, — додав він. — Решту завтра побачимо.

Ільма принесла плаский дерев’яний брусок і поклала Lyra під ногу. Потім повернулася до щита.

***

У чайній вони зайняли той самий кут, звідки було видно вхід. Kain відсунув стілець так, щоб Lyra могла випростати ногу. Вона розстебнула тубус, перевірила аркуші й окремо поклала схему нижнього обходу.

Папір уцілів. Біля позначки звуження була темна пляма від мокрих пальців. Lyra провела по ній нігтем, тоді відкрила канал Терена.

Raven відвів погляд. За хвилину вона сказала сама:

— Написала, що ексклюзивного показу не буде. Дорогу перевірила, але тепер її знає ще один.
— Він може все одно взяти схему, — сказав Kain.
— Може. За іншу ціну. Із цим я на найближчий вихід до уступів не встигаю.

Вона скрутила аркуш. Верхня карта, яку колись мала показувати Оренові, лежала в тубусі окремо. Lyra перевірила її край і закрила застібку.

— Наступна група йде пізніше. Написала, щоб лишили мене в списку.

Raven дивився на її руки. Йому дуже хотілося запропонувати гроші, але перед ним стояли порожні пляшки в пам’яті, ремонт Kain і його власний майже порожній гаманець. Цього разу він не мав навіть пристойного жесту. Він посунув до Lyra чашку, яку поставили надто далеко.

Kain дочекався, поки відійде служниця.

— Хто сказав про світло?

Олексій підняв голову. Lyra перестала розмішувати чай.

— Ти чув? — запитав Raven.
— «Не йди за світлом». І далі про тишу.
— Я теж, — сказала вона. — Обидва речення. Не твій голос.

Вони подивилися на Raven.

— Я чув усе. «Не йди за світлом. Йди за тишею». Думав, хтось поруч.
— Поруч були ми й Дорн, — відповів Kain. — Він питав, що сталося.
— Міг прикидатися, — сказав Олексій. — А міг не почути. Я не знаю.

Lyra дістала короткий аркуш із двома попередніми записами. Додала третій нижче, лишивши між ними порожнє місце. Raven прочитав перевернуті слова: «За перегородкою. Під час виходу. Чули троє». Вона не написала «нам сказали».

Kain дивився у свою чашку.

— Ми все одно вже йшли там.
— Так, — сказала Lyra. — І я не хочу повертатися сьогодні, щоб спитати, чи правильно.

Олексій похитав головою. Від самої думки про спуск у нього занили пальці. Поки Lyra дописувала, він відкрив список доручень. Побачив незнайому назву.

Спершу подумав, що неправильно прочитав. Прокрутив вище, повернувся.

Рядок нікуди не подівся.

— У мене є дещо нове, — сказав він.

Lyra завмерла з олівцем у руці. Олексій побачив її вираз і відразу додав:

— Зараз покажу словами. Я сам щойно побачив. Нікуди йти не треба.

Він відкрив картку. На ній не було місця зустрічі, імені замовника чи звичного пояснення. Коротка назва стояла над чотирма рядками.

**Тиша**
**Статус:** активна нитка
**Доступ:** з 20 рівня
**Нагорода:** приховано
**Штраф за провал:** приховано

Raven прочитав усе вголос, неквапно. Потім прочитав ще раз, дослівно, поки Lyra записувала.

Kain перевірив свій список.

— У мене немає.
— У мене теж, — сказала вона.