Книга 1 — Глава 18

Глава 18. По той бік смуги

Бран приніс не камені, а шість банок із водою. Поставив кошик на сходинку і відразу переставив: одна з банок хиталася.

— Камінь не має кришки, — пояснив він. — І не розіллється на нижнього носія.

Raven присів поруч, притримав плетіння, поки гном поправляв прокладки. Нові планки Бран перевірив мовчки. Одну повернув іншою стороною, провів пальцем по знятому краю й нарешті лишив на місці.

Сава хотів, щоб кошик повернувся нагору з фарбою, якщо все піде добре. Бран відмовився ще біля його столу: спочатку вода. У Raven на мить виникла стара охота переконати носія, що так вони збережуть цілий вечір. Потім він уявив себе під кошиком на повороті й погодився.

Lyra розгорнула схему на краю чана. Її палець зупинився на світлій смузі.

— Тут я хочу пройти сама. Якщо до того матимемо час.

Kain глянув на Брана.

— Ти не проти почекати біля ніш?
— Скільки?
— Хвилини дві, — сказала Lyra. — Якщо нічого, ідемо далі.
— Дві можу.

Гном витяг із кишені половину коржика. Raven помітив, що той їсть обережно, лише одним боком рота. Бран перехопив погляд.

— Зуб. Не дивись так, це не від твоїх ручок.

Під захистом Шілду й після короткого відпочинку вони рушили. Kain ішов попереду, Lyra за ним, Raven допомагав Бранові з ношею. Гном не намагався змагатися зі щитоносцем у швидкості. Біля води поставив кошик і довго перевіряв підошву: під п’яту забився круглий камінець.

Ніші лишалися такими самими. Тільки там, де минулого разу лежав бігун, тепер блищала калюжа. Kain перевірив пролом, постояв, прислухаючись, і повів далі. До світлої смуги вони дісталися без бою.

Бран сів на край порожньої ніші. Lyra поставила ліхтар поруч із ним, звільнила руки й передала Raven тубус.

— Просто потримай.

Він узяв його обома руками. Вона помітила, але нічого не сказала.

Цього разу Kain став за світлою смугою, навпроти останньої ніші. Raven лишився біля першої, де вони стояли минулого разу. Lyra повільно пройшла до них від роздоріжжя. Її підошви стукали нерівно: один каблук був трохи збитий. Вона перетнула смугу. Усі кроки долетіли виразно.

— Назад, — сказала вона сама собі.

Олексій дивився на її ноги. Відчував незручність, ніби вони попросили людину ще раз виконати фокус, який уперше вдався випадково. Lyra дійшла до середини світлого каменю, повернула голову до Kain.

— З того боку теж…

Її нога опустилася. Звуку не було. Друга — так само. На третьому кроці за спиною Raven дзенькнула банка: Бран поправляв кошик.

— Стій, — сказав Kain.

Lyra зупинилася раніше, ніж Олексій устиг повторити. Поглянула на них по черзі.

— Знову?
— Переді мною два, — відповів Kain. — Принаймні два.
— Я теж не чув, — сказав Raven.
— А я чула. Як минулого разу ти.

Вона посунула підошву по каменю. Короткий шорсткий звук прокотився вздовж лотка. Бран перестав жувати.

— Ви що шукаєте?
— Пропали її кроки, — пояснив Kain.
— Я на кошик дивився.
— Тоді не рахуймо.

Lyra забрала тубус. Розгорнула аркуш, сперши його на долоню. Raven тримав ліхтар, поки вона позначала нові місця: Kain по інший бік смуги, вона йшла до Raven, не від нього. Він бачив, як вона закреслила почате слово й написала натомість «два точно».

— Не твої чоботи, — сказала вона Kain.
— Уже полегшення. Думав, повертати.

Вона не засміялася. Пройшла смугу ще раз — швидко, звичайним кроком. Потім ударила каблуком у точку, де щойно не було звуку. Удар почувся всім.

Бран підвівся, узявся за планку.

— Дві хвилини скінчилися.

Lyra глянула на час і згорнула аркуш. Raven ще раз подивився на протилежну нішу. Один слухач стояв тепер з іншого боку. Інша людина йшла в іншому взутті. Версія про чоботи Kain відпадала, як і думка, що вони просто вибрали невдале місце біля першої ніші. Але від цього камінь не ставав зрозумілішим.

На наступному кроці кошик боляче вдарив його по гомілці.

— Дивись сюди, — сказав Бран.

***

Біля господарського повороту гном звелів Raven стати вище. Не попереду й не позаду — на другу сходинку, звідки він міг узяти край кошика знизу. Планку витягли, повернули ношу на чверть оберту, підняли. Вода хлюпнула під кришками. Одна банка нахилилася; Raven уже бачив синю смугу на своїх ногах, хоча всередині була звичайна вода.

Бран притримав її долонею.

— Ось. Прокладка сюди треба.

Майстер відчинив двері й опустився на верхню сходинку. Подивився на кошик, на Брана, потім знову на кошик.

— З повними ходитимете?
— Не доверху. І за цю сходинку окремо сваритимуся.
— З ким?
— Хто ближче стоятиме.

Воду занесли в приймальню. Усі шість кришок були сухі зовні, крім однієї, яку Бран не докрутив сам. Він визнав це настільки неохоче, що майстер запропонував перевірити ще раз. Гном відповів, що може залити йому стіл уже без перевірки.

Kain дивився на вузький прохід за їхніми спинами.

— Тут доведеться лишати одного внизу. Поки вони вдвох повертають вантаж.
— Я лишуся, — сказав Raven. — Якщо нестимуть двоє інших.
— Тоді вас має бути більше, ніж сьогодні, — зауважила Lyra. — Або кошик ще менший.

Вони перенесли одну банку в порожній ящик майстра. П’ять уміщалися щільніше й важили стільки, що Бран зміг підняти свій край без ривка. Сава отримає менше за один раз, зате не платитиме окремій людині тільки за поворот. Raven записав це першим.

Поки Бран відпочивав, Lyra показала майстрові вузьку арку ліворуч від сходів. Її знизу майже не було видно: зовнішній край прикривала кам’яна опора.

— Куди цей хід?
— До старої сушарні. Тільки дверей там тепер немає, сам двір. Через воду перекинутий настил. Далі дивіться самі.

Вона розгорнула окремий клапоть паперу.

— Я вчора була в тому дворі. Сходи вниз закінчуються біля зламаного жолоба. Тут?