Книга 1 — Глава 17

Вони зустрілись біля входу до катакомб за сім хвилин до того, як Kain написав "готово" — не тому, що поспішали, а тому, що кожен прийшов раніше і не хотів виглядати тим, хто прийшов першим.

Lyra стояла збоку від арки і читала щось у UI. Kain стояв спиною до каменю і дивився назад, у бік вулиці. Олексій підійшов і мовчки зупинився поруч.

— Вхід чистий, — сказав Kain. Не як відповідь, а як початок.

Lyra закрила UI.

— Антидот є. Ремонт у нулі.

Олексій перевірив сумку мовчки: манапоти — три, хілки — дві, ремкомплект. Усе там, де й мало бути. Він відчув коротке і непривабливе задоволення: підготовка, яка не потребує слів, — це вже не перший раз.

— Майт на вході, — сказав він.

Kain підставив плече, не повертаючи голови.

Олексій обвів баффом Kain'а, потім Lyra — по черзі, на дві секунди кожен. Не для "кращого удару". Щоб позначити лінію: ми зайшли разом, ми в одному рядку.

Lyra підняла погляд.

— Ті подряпини вчора — ти думав про них?

Олексій думав. Уночі, коли їв на кухні і чув тільки холодильник.

— Думав, — сказав він.

— І?

— І нічого не вирішив. Просто думав.

Kain глянув на них коротко.

— Тоді думайте ногами.

Вони зайшли.

Вхід у катакомби виглядав так само — і саме це було найпідозріліше.

Олексій зловив себе на тому, що шукає очима "зміни" — хоч би дрібну: подряпину на камені, інший відтінок кристала, щось, що підтвердить: учора було реально. Нічого не підтверджувало.

Перші кроки були знайомими: кристали, рідке світло, тиша, яка не тішить. А потім коридор зробив вигин — не різкий, той самий "найгірший", як учора. І на цьому місці в Олексія всередині щось здригнулось — не страх, а пам'ять тіла.

Він не сказав "стоп", тільки коротко видихнув — Kain це почув.

— Тримаємо, — прошепотів він.

Lyra не запитувала — вона просто переставила ногу так, щоб не скрипіло.

І тоді з темряви повернувся звук — не їхній, а їхній із запізненням. Наче камінь ковтав крок і віддавав його назад, коли вже не чекаєш.

Lyra стиснула лук.

— Воно…

— Не називай, — перебив Kain.

Олексій зрозумів: слова тут — теж пауза. Назвати — це дати місцю якір, ще один привід заповнити порожнечу.

Вони стояли секунду, може дві. Потім Kain рушив першим — рівно, не швидше і не повільніше. Олексій пішов за ним. Lyra — третьою, кроком, який вже не скрипів.

Звук більше не повторився. Або вони просто перестали на нього чекати — Олексій не був певен, яка версія правдивіша.

Коридор звузився, потім несподівано розширився — невелика кишеня, достатньо широка, щоб зупинитися, і достатньо вузька, щоб не стати спиною до стіни безпечно. Олексій одразу впізнав її: вони вже тут бували, або йому здавалось, або обидві версії були однаково правдиві.

На одній зі стін — знайома річ: рівна поверхня там, де мав бути рельєф. Не вибоїна, а навпаки — місце, де камінь ніби сам дав трохи. Хтось тут стояв, спираючись, і не один раз.

Lyra провела пальцем по краю.

— Слід спини, — прошепотіла вона. — Не нашої.

— Звідки знаєш? — тихо спитав Олексій.

— Висота не та. Той, хто стояв тут, був нижчий.

Kain обійшов кишеню по периметру — не поспішаючи, мовчки. Потім сказав:

— Тут чекали. Не відпочивали — чекали.

— Чого? — спитала Lyra.

Kain подивився назад, у коридор, звідки вони прийшли.

— Кроків.

Олексій відчув, як у нього між лопатками стало холодніше — не від протягу. Він не сказав цього вголос, але подумав: якщо тут чекали на "кроки" — то або тікаючи, або виловлюючи когось. Обидва варіанти були поганими.

— Рухаємось, — сказав Kain.

І вони рушили далі, не затримуючись, бо кишеня, де чекали, — це не те місце, де треба сидіти.

Моби вийшли не одразу — і це було гірше. У звичайних місцях ти чуєш, коли на тебе йдуть. Тут ти відчував тільки те, що тиша стала густішою — наче повітря набрало ваги.

Перший удар прилетів у щит. Kain прийняв його як належне, не змінюючи темпу. Не відступив — тільки зайшов і повернув натиск, просто і правильно, як закриваєш двері.

Олексій додав Шілд — не для краси, як поправку на те, що наступний удар може прийти не спереду.

Lyra зняла крайнього ще до того, як він повністю зібрався з тіні: один постріл, коротко, без паузи між прицілом і пуском.

Другий прослизнув низом — Kain змістив край щита і втиснув його назад у лінію. Олексій бачив не бій — він бачив дисципліну.