Ех, або подорож-казка до забутого
Епілог.
Кожна історія добігає свого кінця, і ця також не є виключенням.
Назавтра Ех прокинувся у звичайнісінькій траншеї. Замість труби поряд із ним лежала звичайнісінька лопата. Неподалік лунало сопіння Уха, що копав на черговий рекорд, і буркотіння Оха.
- Нарешті прокинувся, лінюх, - не розгинаючись, «привітався» Ух.
«А де ж казка?» - можете поцікавитися ви. На жаль, Ех задавався тим самим питанням, та ніщо не нагадувало про неї, окрім іграшкових палаців і фігурок людей та тварин з глини.
«То це був сон?!» - майнула думка, - «Чи може я сплю зараз?».
На щастя не всі наші сни стають реальністю, та на деякі з них проміняти життя зовсім не шкода. Ех, мабуть думав так же – він оглядівся навколо та подивився угору:
- Ляп! Ти з нами?
- Завжди, поки існує ясний день.
- Тоді вперед – у Ехляндію!
#2684 в Молодіжна проза
#3957 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
