38

Вже мляво ми з Петею розмовляємо про судові справи - чітко розуміємо всю марність наших тріпань. Дуже шкода і Кірку, і себе, є певна розчарованість в адвокаті та взагалі в законах та судовій системі.

Одна із моїх колег зараз б'ється за повернення половини витрат на санаторій, куди її донька їздила влітку. І її колишній чоловік і судова система - все не на її боці. Запитують - а навіщо ж ви дитину відправляли до санаторію?

Іноді після всіх цих справ просто б'є. І одразу думка: та що, життя покласти чи на боротьбу з цими гадами? Чи не надто висока ціна?

Кіра вже тільки при першому наближенні до цих тем починає мало не кричати - відчепіться від мене!

Вчора вони з Ярославом були в гостях у Насті, подруги Кірки. Він співав пісні, танцював під музику з телефону, їв печиво. І навіть похвалив - яке у тебе печиво смачне!

А коли прийшли до Насті, він чемно сказав: - Здрастуйте, Анастасія Анатоліївно. Це Кірка його навчила, він запам'ятав і ввів господиню у захоплений шок.

Прийшла з роботи, а йому вже час спати. Причому, лише з бабусею! Пішли, лягли. А він спати зовсім не збирається. Запитую - Яка буде казка? Тільки одна!

Він каже: Добре, одна. Про Білосніжку, про кота Леопольда, про «Ну постривай», про Снігову королеву та про білий кораблик.

Хитрун!

Довелося вигадати й таку…

З вечора ми з ним домовилися, що я йому на сніданок зроблю йому оладки. Зробила. Він сам їх маже варенням і з'їв два, що, за його апетитом, - чимало.

Кірка сидить, каву п'є. Я вже звіріти починаю від такого ставлення та такого свинства. Починаю мити посуд, а на обличчі, мабуть, усе написано.

Вона каже - так залиш, я помию.

Помічниця.

Ярослав на прогулянці сказав незнайомому дядьку, який чомусь йому сподобався, «поки що, мій кавунчик». А в цього дядечка і правда, обличчя червоне і живіт із сорочки стирчить. Він образився, навіть перепитав - як ти сказав?

Кірці довелося пояснюватись, що він, мовляв, так усім каже…

Скучили ми один по одному. Цілий день не бачилися з моїм солодким.

Сидимо, жуємо щось і розмовляємо. І раптом він каже мені: «Не розмовляй під час їжі! Треба їсти із закритим ротом! Так Катерина Петрівна каже!

Ось воно - виховання. Ми, звичайно, всі висловили загальне захоплення Катериною Петрівною та тим, що вона каже.

Сьогодні розмовляли із колегами про виховання взагалі. Скільки ж насправді йде сил, нервів на дрібниці. Ось скільки було у нас із Кірою боротьби з приводу ліжка - всі шкільні роки.... А тепер я сама його застилаю раз на тиждень (коли Ярослава чекаю)

І таких прикладів багато. А ще - нас же вчили - що у вихованні не буває дрібниць (сьогодні він кинув навиворіт трусики, а завтра .... Батьківщину продасть і стане негідником). Ось якось так приблизно…

Яка дурниця!

Я зараз хоч міркувати так навчилася.

Розмірковувати-то навчилася, а от жити так не завжди вдається.