9

Вчора дивилися новини, показували одну відому співачку. Не називатиму ім'я, але... Ой, не на користь їй вся ця пластика.

Кірка варила ікру з кабачків. Виходить смачніше, ніж моя аджика, коштує вдвічі дешевше та швидше вариться. Ми з Ярославом гуляли. З'їли на лавці булку - всю!

Називав мені всі машинки, що проходять.

Прийшли додому, побалдели - повикручувалися, був цілком осудний - слава Богу.

Потім доїв рибний суп і ліг «спаточки».

Ярчик став якось частіше згадувати про БМ. То на якусь фігню показує «тато купив», то каже «тато прийде»…

Що вони роблять?

Він такий розумний, що так просто це не пройде. Будуть питання, а потім біль...

Куди б він провалився, ця сволота... Господи, вибач…

Починаємо готуватись до дня народження Ярчика.

Два роки це вам не жарти!

Кірка все вантажиться з приводу дня народження - кого зібрати, як чим пригощати.

 Я їй раджу - оголоси святковий тиждень. Все ж таки з дітьми, всі знають, коли хто зможе, той тоді й прийде. А у тебе в холодильнику - хліб, олія, ікра, нарізки, морозиво, фрукти, випивка. Десять хвилин і ти готова. Їй начебто сподобалося.

Я збираюся «вкушатися». Збожеволіти - два роки!

Потрібно його нормально пофотографувати. У нього є така кепка… Фасон - пацанська. Так йому личить!

Літо, схоже, закінчилося, до того ж не за погодою, а по суті. У нас уже справи навчальні, переживаємо з приводу набору, майбутніх зарплат, режиму роботи та взагалі всього.

Купили Ярчику чотири машинки. Думаю: все одразу не віддам. Поки дійшли до дому, він уже дві забрав, потім удома ще одну. Потрібно ж гараж заповнити!

Вчора я зробила печінковий паштет, справді смачний. Кіра дає Ярославу спочатку кашу, але він навідріз відмовляється. Гаразд. Пропонує паштет. Він спробував і каже «краще кашу». Почастувала «бабуська», називається.

Натомість я тепер - герой. На дачі впіймали ми з Ярчиком жука. Всі боялися його взяти, крім бабусі. Принесли в кишенях безліч зразків рослин, він добре запам'ятовує.

Потім Петя намагався зробити «шашлики» з картоплі із салом. У результаті всі голодні їли напівсиру картоплю чорного кольору.

А хто не хвалив це диво кулінарного мистецтва - найлютіший ворог. Здогадуєтесь, хто саме?

Приїхали додому - треба митись.

Солодкий мій кричав, виривався, але тільки-но повернувся з ванни до мене на руки, цілком спокійно сказав «ось і скупався».

Любувався, який він чистий та красивий.

А наступного дня купили йому строгі чоловічі штани, справжню класичну синю сорочку з краваткою - а то, прямо, на концерт нема в чому піти.

Ой ще історія. Лазимо із Кіркою та Ярославом за базаром. Накупили всього, тягнемо, а вже біля машини побачили огірки по 9 рублів за кг - гуртом, мішок. Я відразу знайшла з ким поділитися, і пів мішка огірків несла просто на спині.

А ззаду - Кірка з купою пакетів.

Один чоловік, дивлячись на мене, сказав «красиво несе, ось це жінка»…

Це він ще не бачив, як колись я колесо ручною помпою накачувала. Траса просто стояла.

Потім вони пішли додому, а я давила сік із груш та яблук, закручувала його в банки, потім солила огірки маминим способом.