Сьогодні їздили з Петею на ринок, купили стіл-книжку, комодик (за акцією, о, вік (!), добре, що не сковорідку, хоча вона теж не завадила б). Професор придбав електрогенератор для дачі, газову плиту двоконфоркову. Ярославу - черговий літній костюм та шкарпетки до нього.
Ходити з Петею ринком - краще повіситися. Такий він у мене ґрунтовний. Професор, одним словом.
Приїхали додому, ледве встигли поїсти, я підлогу тільки протерла - і дзвінок у домофон. Ярослав прийшов із мамою. Насмажили оладок зі свіжим варенням, він їв переважно варення, решта - ікру з баклажанів, їли-пили.
Краса!
Купалися знову зі сльозами. Голову мити проблема. Хлопчик вилазить прямо на шию... І душа боїться…
Потім пішли ми з Яриком гуляти. Купили гачки для штор на дачу, дорогою мій солодкий з'їв булочку. В іншому магазині ми поїздили на ескалаторі, ще купили соків, баночок із пюре. Принесли все це до нашого двору, погуляли ще пів години - і додому. Мама наша звісилася з вікна - кучері до плечей... Красуня! Але характер! Особливо стосовно мене.
Поки ми гуляли, вона сама лінивих голубців наробила (ось Ярик їх їв, дай Боже йому здоров'я!). Спочатку зі своєї тарілки, запив соком, потім бачить, як я їм, та ще й з моєї. Запив чаєм. Потім ще халву з ним доїдали.
Потім, вибачте, наклав купу прямо на ковдру, а мати його кричала поганим голосом. Мене кликала - рятувати. Потім вони пішли, а я пошила йому штани з нагрудником, лляні та модні.