2

А наступного ранку встали та поїхали на дачу без мене.

Я залишилась вдома. Як королева. Зробила прибирання, до магазину сходила, борщ зварила, плов зробила, пиріг спекла, поспала, а потім взяла підручник з елементарної фізики Селезньова, та як почала читати!

Ось підручники були раніше! І цікаво, і доступно, і «наукоподібно». Потім приїхала вся чесна компанія, знову брудні, але задоволені. Я - швидше мити-наливати-накладати.

А у Ярчика - «мерсі, мовляв, апетиту немає»... Так мене це підбиває, так хочеться, щоб він їв стільки, скільки мені хочеться. Поїли вони, Кірка - нормально, а Ярик - абияк, і додому до себе пішли.

Слава Богу, живуть зовсім поряд. Накрутила їм із собою баночок-коробочок з усякою смачною та корисною їжею.

Я взагалі працюю викладачем в інституті, але це якось мало береться до уваги в моїй сім'ї. Мабуть, звичка сміятися з себе дає знати та грає проти мене.

Ну та гаразд, є справи й важливіші.

Зробила ледачі голубці (це у нас хіт сезону «весна-літо») і пішла до них. А Ярослав якраз кашу по столу розмазує. Теж справа, однак.

Але поїв голубців нормально.

Мені знову захотілося жити.

До речі, живуть вони (Кіра з Ярославом) у сусідньому будинку, що є предметом моєї нескінченної радості та перманентного «фе» Кіри. Була б її воля, вона б від батьків на край світу покотила, дурненька. Потім поїхали ми на ринок, купили Ярику, нарешті, лялькову коляску (а то він все у дівчаток у дворі забирає) і самокат - як у друга Андрійка. Ну і фруктів з овочами, заодно.

У Ярика з'явилася нова фраза - «а ось він!». Це він говорить про себе, про м'ячик, горщик і т.д.

Солодкий мій ... Ось тільки іграшки забирає у дітей, причому, тягне у дівчинки її ляльковий возик і наполегливо каже: «дякую!».

Так кумедно спостерігати, як він осягає світ.

Загалом, можна сказати, що все у мене в житті й непогано, якби не стосунки з коханою донечкою. Буває ніби нічого, а буває просто морок. Особливо, коли Кіра, як претензію до батьків, згадує, як її у третьому класі шапку змушували носити. Робимо знижку на депресію після розлучення. Потрібно ж знаходити якісь мотиви та виправдання її словам та вчинкам!

Сьогодні вони мене привезли до інституту, Кірка пішла до магазину доглянути собі телефон, а ми з солодким прийшли до нас на кафедру. Ярчик поводився чудово: усім говорив як його звуть, як маму, як бабусю-дідуся, «дякую» за цукерки, малював на столі, «прибирався» у мене в ящиках. Потім гуляли всі разом. Та й погода у нас! От тільки було сонечко, і тут же - вітер, сорочку з-під курточки то знімаємо, то одягаємо. Знову з гірки каталися, лялькову коляску возили. Його вже всі дівчата знають як «відповідального тата». Любить возити візок.

Вчора в мене з'явилися вдома білі півонії - не можу від них відійти.

Радість. Дурман. Аромат...