Розділ 15

Імпульс Двох Початків
Крижаний туман Пустоти стрімко накочував на вершину Замкової гори. Слуга Пустоти рухався беззвучно й непружинисто, наче чорна діра, що поглинала світло, звук і саме повітря.
- Еліана, швидше! - крикнула Арія.
Синьоволоса чарівниця зробила крок уперед і змахнула віялом, направивши на монстра, що наближається, щільний сапфіровий потік. Однак, ледве стикаючись з тулубом сутності, чистий ефір почав моментально знебарвлюватися та танути, перетворюючись на сіре ніщо. Монстр навіть не забарився.
— Він їсть чисту магію! — голосом, у якому змішалися паніка та азарт, гукнула Еліана.
Вона схопила зовнішній акумулятор із рук Софії та притиснула його до головного кристала ефіру. Її пальці засувалися з неймовірною швидкістю, сплітаючи тонкі золоті нитки заклинань-артефактів прямо навколо мідного порту та дисплея пристрою.
- Софія, кулон! - вигукнула артефактор. — Дай мені іскра з пір'їни!
Софія стиснула кулон у кулаку. Блакитне перо всередині скляної кулі спалахнуло сліпучим світлом. З кулона вирвався тонкий, але неймовірно яскравий промінь небесно-блакитної енергії, що встромився прямо в корпус акумулятора.
Відбулася реакція, якої не знав жоден світ.
Електронний пристрій у руках Еліани задзижчав, а потім яскраво спалахнув фіолетовими та синіми іскровими розрядами. Напруга цифрового заряду, пропущена через призму стародавньої ефірної магії, утворила нову, небувалу форму енергії — Цифровий Ефір.
- Працює! Він не може це зжерти! - крикнула Еліана. — Аріє, спрямуй його!
Арія миттєво зорієнтувалася. Вона підхопила вібруючий фіолетовою блискавкою потік енергії своїм віялом і з потужним вигуком кинула його прямо в груди Слуги Пустоти.
БДУМ!
Нічний Київ осяяв спалах неймовірної сили. Фіолетово-сапфіровий розряд врізався в чорну суть. Слуга Пустоти видав перший звук — оглушливий, металевий скрегіт, сповнений болю. Місце удару почало обвугливатись і розпадатися на дрібні пікселі та іскри, що світяться.
Пожираюча сила Пустоти не змогла поглинути енергію, яка одночасно була магічною есенцією, і хаотичним потоком мікроелектронних імпульсів.
— Софіє, тримай контур! Ми завершуємо друк! — Арія встала поряд із Софією, взявши її за руку.
Утрьох — Софія, яка утримує зв'язок із кулоном, Еліана, яка керує гібридним Резонатором, і Арія, яка спрямовує ефірний потік, — вони утворили трикутник сили.
Фіолетова хвиля гібридної енергії ринула на всі боки від вершини Замкової гори. Вона пройшла через усі цегляні стіни Подолу, промайнула над Дніпром і попрямувала до цифрової мережі Києва.
Слуга Пустоти взяв востаннє і остаточно розпався на тисячі невинних синіх іскор, які розтанули в нічному повітрі.
Тієї ж миті внизу, вздовж набережної та на мостах через Дніпро, знову спалахнули тисячі міських вогнів. Екран смартфона Софії ожив, показавши відновлений сигнал зв'язку, а компас Еліани тихо клацнув, повернувшись до нормального стану.
Дівчата впали на траву, важко дихаючи і дивлячись на сяюче нічне місто.
— Ми це зробили... — видихнула Софія, витираючи піт з чола.
— Ми запечатали дірку на цьому кінці, — тихо відповіла Арія, дивлячись на фіолетовий відблиск, що затихав у небі. — Але Слуга Пустоти був лише розвідником. Головне джерело Скверни знаходиться в моєму світі, прямо під основою Академії.
Еліана підняла з землі обвуглений, але все ще ледь відчутно вібруючий зовнішній акумулятор і посміхнулася з шаленим захопленням вченого:
— І тепер у нас є зброя, про яку Академія навіть не здогадується. Софія... схоже, тобі доведеться вирушити з нами в наш світ.