Розділ 10

                                                                      Нічні тіні Подолу
Сонце повільно хилилося до горизонту, забарвлюючи старі дахи Подолу в теплі помаранчеві тони. Для пересічних перехожих це був звичайнісінький вечір п'ятниці, але в невеликому куточку кав'ярні розгортався план порятунку міста.
— Головне джерело цифрового шуму в цьому районі знаходиться неподалік, — Софія швидко гортала карту в смартфоні, поки Еліана зі щирим жахом і захопленням спостерігала за тим, як пальці звичайної дівчини керують склопластиковим прямокутником, що світиться. — Якщо цей твій «Пожирач» шукає найсильніших сигналів та електрики, він точно проявить себе біля підстанції біля старого заводу.
— Чудово, — Еліана дістала зі своєї місткої сумки кілька огранованих прозорих кристалів, які в напівтемряві кав'ярні трохи світилися небесно-блакитним. - Я підготувала есенцію ефіру. Нам потрібно закріпити ці кристали навколо точки сплеску, щоб створити замкнутий контур. Як тільки тварина спробує увібрати енергію з вашої мережі, пастка захлопнеться.
— Головне — обережно діяти, — тихо додала Арія, натягуючи каптур свого плаща глибше на очі. — Ефірний Пожирач ще не набрав повної сили, але він неймовірно хитрий. Він відчуває магію так само легко, як ви відчуваєте запах кави.
Через півгодини трійця вже крокувала вузькими, тихими вуличками старого Подолу, повертаючи в темні двори-колодязі. Еліана щокроку стримувала цікавість: її погляд чіплявся за камеру відеоспостереження, то за яскраві неонові вивіски, які вона приймала за високорівневу ілюзорну магію.
Коли вони підійшли до покинутої цегляної будівлі, обклеєної старими афішами, повітря навколо помітно згустіло. Вуличні ліхтарі вздовж дороги почали дивно блимати, видаючи ледь чутний тріск.
— Він тут, — прошепотіла Еліана. Її мідний компас у руках закружляв з шаленою швидкістю, а стрілка розжарилася до червоного. — І він уже щось жере!
У глибині темного провулка, над потужним розподільним щитом, висіла похмура, напівпрозора тінь. Вона нагадувала потік темного туману, всередині якого звивалися електричні розряди. Тварина видавала низький, ледве вловимий гомін, від якого в Софії заклало вуха.

— Софіє, тримайся за моєю спиною! — Арія зробила крок уперед, і її віяло з тихим клацанням розкрилося. Вибухова хвиля синього світла миттєво висвітлила підворіття, змусивши тінь шипіти і метатися.
Еліана не загубилася: вона спритно метнула три кристали в різні кути провулка. Кристали встромилися в асфальт і стару brick-кладку, поєднавшись між собою тонкими нитками золотистої енергії.
Але Пожиратель виявився швидшим, ніж вони розраховували. Відчувши сильне джерело магії, темний потік різко змінив форму, випустивши в повітря кілька щупалець із чистої електрики та ефіру, і кинувся прямо на Софію.