Розділ 6

До повні залишалося лише три дні. Сидячи за кухонним столом, Софія та Арія склали докладний план: для фокусування енергії на Замковій горі Арії був потрібен чистий провідник — кристали або звичайні кварцові камені, а також пара речей із нашого світу на згадку.

— Каміння ми знайдемо, — впевнено сказала Софія, закриваючи блокнот. — Але коли вже маємо час до вечора, я просто зобов'язана показати тобі найнеймовірнішу частину нашого міста!

За півгодини дівчата стояли перед входом на станцію метро «Арсенальна». Коли вони встали на сходи, що рухалися — ескалатор, — Арія міцно схопилася за поручень.

— Ці сходи самі спускаються в підземелля?! — прошепотіла Арія, з трепетом вдивляючись у нескінченний тунель, що йде вниз. — У моєму світі такі глибокі печери рили лише гноми чи древні дракони!

— У нас замість драконів працюють інженери та будівельники, — усміхнулася Софія.

Коли вони спустилися на саму глибину, з гуркотом із відкритого тунелю вилетів довгий підсвічений потяг. Повітряна хвиля, що вирвалася з підземки, приємним поривом скуйовдила волосся Арії. Синьоволоса чарівниця не втрималася і заворожено ахнула:

— Як тут багато сили... Це справжній підземний експрес!

Вийшовши з метро, дівчата вирушили до Маріїнського парку. Вони довго гуляли по тінистих алеях, дивилися на панораму Дніпра з верхівки оглядового майданчика та їли солодке морозиво. Арія акуратно збирала в кишеню невеликі красиві камінці та сухе каштанове листя, щоб забрати частинку цього світу з собою.

— Знаєш, Софіє, — тихо промовила Арія, дивлячись на захід сонця, що фарбує київські куполи в золотий колір. — Коли я тільки-но потрапила сюди, цей світ здавався мені чужим, холодним і гучним. Але завдяки тобі я зрозуміла, як багато тут тепла та краси.

— Ти назавжди залишишся моєю першою подругою з іншого виміру, — відповіла Софія, обіймаючи Арію за плечі. - Завтра ми почнемо збирати все потрібне для ритуалу, а післязавтра... ми відкриємо твій портал.