Розділ 2

— Слухай, Аріє... Ти виглядаєш так, ніби впала з іншої планети, — усміхнулася Софія, показуючи на склянку у своїй руці. — Ходімо, зайдемо до кафе за рогом. Я візьму нам по каві, а ти переведеш дух і все мені розкажеш.

Арія насторожено кивнула. Слово «кав'ярня» звучало безневинно, але цей дивний світ продовжував лякати її на кожному кроці.

Вони повернули за ріг і увійшли до невеликого, затишного закладу. Усередині приємно пахло випічкою та чимось пряним. За стійкою стояв молодий хлопець і натискав кнопки на блискучій металевій машині, яка шипіла та випускала густі клуби пари.

"Магічний вівтар для зілляварення?" — подумала Арія, судорожно стиснувши в кишені своє дерев'яне віяло.

— Нам, будь ласка, два капучино, — весело сказала Софія баристі.

Через пару хвилин перед ними поставили два картонні стаканчики з пишною білою піною. Хлопець назвав суму, і Софія дістала з кишені маленький чорний плоский прямокутник.

Арія завмерла. Вона вже бачила такі штучки в руках перехожих на вулиці.

Софія просто приклала чорну дошку до невеликого короба на стійці. Пролунав короткий, різкий писк: Піп! — і на екрані короба спалахнула зелена галочка.

— Готово, дякую! - Сказав хлопець за стійкою.

Арія відскочила назад, заслонивши Софію собою. Навколо синяво-чарівниці миттєво закружляв відчутний вихор повітря, що підхопив з підлоги пару серветок.

— Обережно, Софіє! - Вигукнула Арія, вказуючи на чорний прямокутник. — Ця темна дощечка щойно забрала твою душу? З неї виходив магічний сигнал!

Люди в кафе здивовано обернулися. Софія на секунду втратила дар мови, але потім швидко підхопила стаканчики з кави і обережно вивела Арію на вулицю, до найближчої крамнички.

— Тихіше, Аріє! — засміялася Софія, намагаючись заспокоїти подих. - Це не темна магія. Це лише смартфон і безготівкова оплата. Ніхто не забирав душу, я просто заплатила за каву віртуальними грошима через банк.

— Без... готівка? — перепитала Арія, забираючи магію повітря. — Ви не віддаєте золоті чи срібні монети? Ви просто торкаєтеся чорним каменем до іншого каменю?

- Саме! — Софія простягла їй одну зі стаканчиків. - Спробуй. Це напій із обсмажених зерен. Допомагає підбадьоритися.

Арія з підозрою подивилася на білу піну, акуратно зробила маленький ковток... і її очі широко розплющилися від подиву. Напій був теплим, м'яким, із солодкувато-гірким смаком, якого вона ніколи не пробувала у своїй Академії Магії.

- Це... неймовірно смачно, - зізналася Арія, зробивши ще один ковток. — Ваші лікарі роблять чудові зілля.

Софія тихо засміялася й уважно подивилася на незвичайну гостю: — Ну, а тепер розкажи мені правду, Аріє. Звідки ти насправді? І як ти створила той вітер у кафе?