Глава 24

Глава 24

Весілля було вирішено відсвяткувати навесні.

Вирішено Настею, схвалено Глібом.

Чому вирішено Настею? Тому що погодитися-то вона погодилася, але усвідомлювати, що весілля — це не тільки весілля, але ще й заміжжя, почала тільки після.

Звичайно, злякалася. Злякалася настільки, що навіть одного разу намагалася повернути Імагінові каблучку. Той порив не оцінив, пообіцяв, що якщо ще раз спробує — на клей посадить. Каблучка на палець нареченої, а саму наречену вдома, десь у районі спальні.

Невідомо, чи злякала її ця загроза, але більше задкувати Настя не намагалася, тільки на запитання, які стосувалися майбутнього весілля, відповідала явно неохоче, а в очах вічно спалахував практично тваринний страх.

Пояснення, що зі штампом у їхньому житті не зміниться практично нічого, дівчиною категорично не сприймалися. У неї як мінімум зміниться прізвище, а це вже не практично нічого. Це дуже навіть страшно.

Усвідомивши, що врозумити недолугу боягузку не вдасться, Гліб наважився на серйозну розмову. Вони сіли тоді за обідній стіл, чоловік подивився суворо, склавши пальці пірамідою, заговорив.

— Гаразд, розкажи по пунктах, чого ти хочеш…

Як з’ясувалося, особливо нічого Настя й не хотіла. Хіба що, щоби своїм батькам Гліб повідомив одноосібно, а ще, щоби їй було дано час на звикання-привикання.

Спочатку Настя попросила рік, Імагін категорично відмовився. Вона пояснювала, що потрібно закінчити університет, він усе намагався з’ясувати, як статус заміжньої жінки може перешкодити отриманню диплома? Зійшлися на тому, що зими буде досить.

Настя спробувала писнути, що завжди мріяла про весілля влітку, наївно кліпаючи очима, виторговуючи ще один сезон… Гліб розкусив хитрість, зустрічно запропонував — хоче влітку, отже, повідомляють батькам разом.

— Ти жорстока людина, Глібко, — довелося домовлятися все ж на весну.

З новиною для батьків обидвоє тягнули так, як тільки могли — Настя боялася вкотре поранити маму, а Гліб знав, у що це виллється.

Зрештою, вирішивши, що відкладати більше не можна, а знімати кільце кожен раз, коли ступаєш на поріг рідної домівки, нерозумно, було вирішено все ж розповісти.

В один і той же вечір Настя відправилася до своїх, Гліб — до своїх. Комусь здалося б це дивним, а наречений із нареченою розуміли, що так набагато краще.

— Мамусю, — Настя тоді довго розмішувала цукор у чаї, сто разів наважуючись почати розмову, а потім відступала. Так і тепер, побачивши, як Наталя оглядається, усміхається, злякалася б, але куди вже тягнути-то? Гліб мав би заїхати за нею о дев’ятій, і він уже скинув їй смс 'я все' зі смайликом, який відверто кривиться. А вона ще не все…

— Що? — Наталя опустилася поруч із дочкою, влаштувала підборіддя на кулаках, готуючись слухати й слухати. Нехай вона багато в чому не могла вважатися ідеальною матір’ю, але дітей своїх знала, і життя теж знала, а ще, останнім часом, вчилася багато до чого звикнути, багато з чим змиритися, щось прийняти…

— Гліб покликав мене заміж, — дочка випалила на одному подиху, а потім опустила погляд, спрямовуючи його на стільницю, щоки запалали, шкіра вкрилася плямами.

Вона очікувала будь-якої реакції, аж до сліз. Адже знала, що мамі досі боляче. Але сліз не сталося.

Наталя кивнула, а потім… усміхнулася.

— Ти погодилася?

— Так, — почервонівши ще густіше, Настя ризикнула все ж скинути погляд на маму.

— Тоді я рада… за вас.

Уперше в їхньому домі прозвучало 'вас', яким названі були вони з Глібом.

У той же вечір, з їхньої із Глібом квартири, Настя зателефонувала бабусі, як з’ясувалося, Антоніна вже в курсі — від Наталії. І вона-то щаслива безмірно, а ще чекає-таки в гості, інакше образиться.

Потім Настя слухала вже історію Імагіна про те, як усе пройшло в нього. За його словами — тихо, мирно, по-сімейному. Судячи з виразу обличчя — голосно, неоднозначно, з бойовими діями, можливо, навіть зі сльозами.

Уявляти, як матір Гліба могла відреагувати на те, що він збирається пов’язати своє життя з тією, яка буде кожним днем ​​нагадувати про трагічний випадок із його молодості, не хотілося, тому Настя просто прийняла за належне, що батькам відомо, і тепер можна зітхнути спокійно… ненадовго.

На жаль чи на щастя, мати Гліба швидко впоралася з емоціями, а потім зателефонувала Насті, щоби розпочати планування свята. Перебуваючи в стані тотального шоку, Настя погоджувалася з усіма пропозиціями майбутньої свекрухи, тим самим несвідомо заробляючи перші бали в скарбничку, якщо не хорошого, то хоча б нейтрального до себе ставлення.

Весілля планували повільно, але впевнено, менш повільно, але так само впевнено робилася робота, вчилося навчання.

Подивившись на маленьких Самарських, Настя вирішила, що тренуватися їм зарано, а от із наступного року — якраз, Олександра сперечатися не стала, погоджувалася.

Фотосесію зі Сніжаною вони теж провели. Результат сподобався навіть самій Насті, але, головне, не тільки їй — фотографіями зацікавився журнал, з яким співпрацює Самойлова, фотографії надрукували. Не сказати, щоб Туся отримала через це величезне задоволення, але чути від батьків діток у групі про те, що їхні чада змусили мам і тат купити журнал, а потім вирізали улюблені кадри, щоби повісити їх над ліжком, було приємно.