Частина 2. ОСТАТОЧНЕ ЗБОЖЕВІЛЛЯ. ДІЯ 10, 11, 12

ДІЯ 10. БОРЩ ЯК ЗБРОЯ ДИПЛОМАТІЇ

Фестиваль “Taste of Nations – Tenerife 2025” збирав з усього острова найкращих шеф-кухарів, експатів, імпровізаторів зі сковорідками і зіркових інфлюенсерів з апетитом на славу. І ніхто — ніхто! — не був готовий до того, що головною зіркою стане жінка в халаті з каструлею борщу.

Софі прибула на подію не сама — з нею був Том, який ніс табличку «#BorschtPower», Маттео з колонкою, з якої гримів «Ой у лузі червона калина», і Мері — тепер офіційна «асистентка по капусті». Маріо плівся позаду в роздумах.

Біля українського стенду юрмилися іспанці, французи, німці, японці, шведи і зо двоє розгублених італійців, які так і не зрозуміли, де їхній стенд.

Софі встала за імпровізовану сцену з банером "SofiChefUA. БОРЩ БЕЗ ЦЕНЗУРИ", поправила фартук і взяла мікрофон.

— Дорогі друзі! — почала вона, коли настала її черга. — Сьогодні я вам покажу не просто рецепт. Я покажу вам те, за що боролася моя бабуся в селі під Києвом. І за що сьогодні воюють найкращі чоловіки світу — за право варити борщ так, як хочеться. Без майорану. Без нуту. Без «вдосконалень» !

Глядачі заревіли від захвату. Навіть кореєць, що поруч продавав кимчі, аплодував стоячи.

І тут почалась магія.
Кожен рух Софі — як театральний акт.
Коли вона кидала буряк — то з таким пафосом, наче то була перша декларація незалежності.
Коли додавала лавровий лист — наче вручала Нобелівську премію собі.
Коли зачерпнула першу ложку і дала ведучому з Канади скуштувати — він розплакався.

— Це… це… taste of dignity! — шепотів канадець, притискаючи ложку до грудей.

Фестиваль перетворився на «Borscht Fest».
Інші стенди спорожніли. Навіть японці залишили суші і прийшли по борщ.
Турки питали рецепт. Аргентинці — чи можна замінити буряк на гарбуз.
Іспанці — де можна купити футболку з написом «Борщ не терпить зради».
 

І тоді… найнеочікуваніше:
До Софі підійшли представники українського консульства в Іспанії.

— Пані Софі, — сказав пан з тризубом на лацкані, — ваша борщова дипломатія зробила більше для іміджу країни, ніж наші офіційні візити. Ви не бажаєте стати кулінарним амбасадором України на Канарських островах?

Софі підняла ложку і сказала:

— Я згодна. Але з однією умовою: в кожній заяві про партнерство має бути фраза:
«Софі варить — ворог тремтить».
 

Увечері, повертаючись із фестивалю, вона сіла з Томом на лавці біля океану.
Він подивився на неї і сказав:

— Знаєш, ти — як борщ. Спочатку всі думають: «Навіщо так складно?» А потім пробують — і хочуть ще.

Софі усміхнулась.

— А я тільки почала. Попереду — вареники, голубці… і реванш за весь халатний жіночий світ.

Темрява спускалась на Тенеріфе, а борщова революція тільки набирала обертів. І Софі — більше не просто жінка на острові. Вона — символ спротиву, сили, смаку. І TikTok більше ніколи не буде колишнім.

ДІЯ 11. П’ЯНИЙ БАТЛ І ТРИУМФ ЧЕРПАКА

Минуло два тижні з моменту, як Софі отримала титул «Кулінарної Амбасадорки України на Канарах». Її сторінка в TikTok стрімко наближалась до 100 тисяч підписників, її фраза «Софі варить — ворог тремтить» потрапила в мерч, а сам борщ — у серця тисяч.
У цей день був прямий ефір з Польщею.
В квартирі Тома, на кухні, ведуча зі знімальною групою готувалися до ефіру.

І саме в цей момент — коли життя нарешті набуло смаку перемоги — у двері хтось постукав. Сильно. Рішуче. Як під час обшуку.

Софі відчинила.
На порозі стояв Алекс Яковлєв — колишній чоловік, поліціянт у відставці, у чорній куртці, з поглядом, який колись змушував її мліти, а тепер — просто викликав мігрень.

— Привіт, Софі.
— Привіт, привіт… Якого біса?
— Прочитав про тебе. У «La Opinión de Tenerife». Мені надіслали друзі. Я подумав — це знак.
— Знак чого? Що я ще не вижила зі світу всіх ексів?

У коридор із-за штори визирнув Маттео з ківі в роті.
— Хто це?

— Це — минуле, що ще не вмерло, а просто запізнилося на рейс. — каже Софі.

Алекс заходить без дозволу, як завжди. Він ходить по квартирі, як ревізор на гастролях:

— Борщ? Пахне як у наш перший рік шлюбу. Пам’ятаєш, як ти перекинула каструлю мені на ногу?

— Так. І досі шкодую, що вона була не з чавуну.

Маттео з ревністю стежить за кожним рухом Алекса. Нарешті не витримує:

— Хто ти, і чому ти поводишся, наче ти її чоловік?

— Я був її чоловіком. І, може, єдине, що вона не встигла спалити на цій кухні — це моє серце.

І тут Софі голосно закричала:

— О Боже, хлопці. Не зараз. У мене прямий ефір за 15 хвилин! З Польщею! І не треба мені стресу!

Алекс зітхає:
— Я приїхав не за романтикою. Я… я подумав, що можу тобі допомогти. Бути твоїм тілоохоронцем. Асистентом. Другом. Кимось, хто встигне врятувати тебе, перш ніж новий Маттео знову зробить боляче.

— Тобі знову треба житло? — кинула Софі, іронічно.
— Ні. Мені треба відчуття, що не все втрачено.

Маттео не витримує:
— Ти не маєш права! Софі тепер інша. Вона лідер думок. Вона бренд! І вона… моя подруга.

— Подруга? — Алекс криво усміхається. — А ти, значить, хто? Гітарний тіньовий коуч?

Пауза.
Напруга у повітрі, як перед бурею на базарі.

Софі раптом піднімає руку:
— Годі! Якщо ви хочете довести, що варті мого часу — приготуйте щось. Удвох. Якусь страву. В прямому ефірі. Хто виграє — той залишається на моїй кухні. Хто програє — миє туалет.

Маттео і Алекс переглядаються.
— Що готуємо? — буркнув Алекс.
— Що завгодно, — каже Софі, — але без капусти. Вона — моя територія. Хоча, ти , Алексе — пельмені, а ти, Маттео— піцу.
— Та легко, — відказав Маттео.

15 хвилин по тому почався Прямий ефір під заголовком: «EX-BATTLE: Пельмень VS Піца. Хто виграє серце Софі?»

Глядачів — 21 тисяча в прямому ефірі.
Коментарі:
«Легендарно!»
«А це точно не серіал на Netflix?»
«Софі — богиня драми і глутамату!»