Едем
Історія 14 (д)
- Я помру? - з впевненістю та смутком сказав хлопець
- Всі помирають.
- Але я помру не так, як усі.
- Так. У великій битві проти зла, віддаючи своє життя за життя своїх вірних друзів.
- Інакше вони помруть?
Він згадав своїх друзів. Чорноволосу маленьку Амалію з яскраво-синіми очима, що так часто рятувала його та знається в отрутах, але така слабка тілом, що не може витримати довгих походів і збирає йому з собою лікарську аптечку сама залишаючись у межі міста. Чи Деміан? Милий хлопець, але той ще бабій - лізе під кожну спідницю. Та в боях його допомога безцінна. Стратег від бога. Або Юлій. Юлій це окрема розмова. О, він би міг стати Героєм, його навичок, здібностей, слави б вистачило, але він не хотів. Ніколи не хотів.
А тепер хлопець розумів - він і сам не хоче бути Героєм. Але... Він так помилився, він сам обрав цей шлях, і тепер звернути вже не вийде.
- Хтось із них в будь-якому випадку помре. Але ти можеш обрати хто це буде. Хочеш?
- Ні. - хитнув головою юнак, - А ви знаєте хто це буде?
- Цю історію створюєте ви самі. Хоч я підбираю Вас, хоч і направляю, зустрічаюсь, підказую... Я впливаю лише на сторонні події, непомітно для читача. Намагаюся так робити. Не завжди я вирішую хто помре, а хто буде жити. Це ж ваше життя.
- Так... Це наше життя. Тоді навіщо?
- Щоб ваші історії могли жити вічно.
#2231 в Фентезі
Відредаговано: 25.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
