Історія 11 (г)

- Привіт? - с посмішкою запитав Герой стоячи перед троном.

Віч-на-віч зі своїм ворогом.

На ньому була вона. Осяяна темним ореолом, з високо піднятими темними кучерями волосся, на троні зі срібних, покритих родієм, кісток. Яки завжди гарна. Як завжди від такої посмішки можна або померти, або вознестись на небеса від любові. Йому підходили обидва варіанти, хоча, звісно, помирати йому ще занадто рано.

- Привіт?... - тихо повторила вона. - А я бачу ти не здивований? Твій кращий друг виявився жінкою і, гірше того, твоїм заклятим ворогом, - гірко проговорила вона.

- Який же ти мені ворог, Адель? Невже ти вважаєш мене своїм ворогом?

Вона лиш ледь помітно знизала плечима й відвела погляд.

Така велична й прекрасна як ніколи. Нарешті у своїй справжній подобі, нарешті так, як вона й завжди хотіла. Він її ворог? Навряд. Вона так хотіла зберегти його життя... Так, приєдналася з простого інтересу, стало цікаво, хто ж там такий бажає їй смерті хто йде до неї? Непереможної, майже богині цього світу? Можливо занадто жорстокої, хоча на власний розсуд нічого погано вона точно в житті не робила. Можливо її просто не так зрозуміли?

- Я завжди знав хто ти є. Нарешті можу побачити тебе справжню. Нарешті можу сказати те що думаю. Було б трохи дивно зізнаватися в коханні своєму напарнику й кращому другу. Тим паче що мені дівчата подобаються, - пожартував трохи незграбно.

- Зізнаватися в коханні?.. - ніяковіюче перепитала вона.

Вона, повелительниця демонів, голова підземного царства, найсильніша жінка на цій планеті, зніяковіла.

- Як ми вже зустрілися тут, і я можу нарешті сказати правду то, - він став на одне коліно, що було не так вже просто в його одязі. - Кохана моя Адель. Я готовий покласти весь світ до твоїх чудових ніжок й все життя провести з тобою разом. Ти будеш моєю дружиною?

Вона дивилася на нього не знаходячи слів.

Весь цей час вона приховувала свою особистість, брехала йому, плутала карти й доставила безліч неприємностей, а він.. хотів одружитися?! Вона заклякла не смівши вимовити й слова, а він, як і завжди в їхніх стосунках вирішив зробити все сам.

Піднявся з колін, підійшов ближче, піднявся до трону. Взяв її руку, ласкаво поцілував кожен пальчик й надягнув обручку з червоним каменем по центру.

- Але я...

- Ти ж згодна бути моєю?

Вона ледь помітно кивнула, а він просяявши щасливою посмішкою притягнув її в обійми. Начхати навіть якщо весь світ буде проти. Головний скарб вже в його руках.