Едем 3

Десь на Едемі дівчинка-Янгол підтирала свої сльозинки читаючи листочки, що з’являлися в неї на столі.

Новий сюжет вже майже дописаний, залишилося зовсім трохи й це буде справжній щасливий фінал. Нарешті дійсно щасливий. Для всіх.

- Ну як же чудово! - Промовила вона. - Тепер вони буду разом назавжди до самого кінця. Й ніяка сила не може розлучити їх, - витерла сльозинки щастя з кутиків очей невідомо звідки з’явившоюся хусточкою.

- Ага, тільки якщо хтось не загубить такий гарний сюжет, або якщо Автору щось не сподобається і він вирішить втрутитись, - хлопець, що дав хустинку, склав руки на грудях, приймаючи свій повсякденний хмурий вигляд.

- Не хотілось би, - зітхнула дівчина трохи заспокоївшись.

Вона склала папери в одну велику купку - розкладати їх по частинах не варто, доки історія не дописана. Можливо, початок в ній буде фіналом, а фінал лише кульмінацією.

- Та мене й так все влаштовує, - ніби з повітря з’явилася мініатюрна блондинка, - може трохи не вистачає перчинки, але ж доволі мило вийшло. Навіть мені сподобалося. Цікаво, що буде далі? Велике й світле кохання чи вони вирішать захопити всю владу у світі й почнеться тиранія?

- Головне, що це буде тільки їх вибір, - спокійно сказав хлопець.

- Ух як цікавенько, - блондинка радісно потерла долоні й, перекрутившись на місці щезла.

Хлопець зітхнувши потер лоба.

- Знову пішов щось вигадувати. У нашого роботодавця як завжди повно енергії.

- Напевно складно коли в тебе нема своєї, єдиної, особистості, а лише те що хочуть бачити мільйони інших.

- Колись і він був людиною, але вже пізно жаліти про те що сталось. Нічого не змінити.

Хлопець пішов, а Янгол знову сіла за папери споглядаючи нову чудову історію.