Історія 8 (в)

Герой і Лиходій зустрілися в останній битві сам на сам.

Герой зітхнув з полегшенням. Його соратників й вірних друзів не було поруч. І хоча роль і треба відіграти до кінця, так, щоб читач ні про що не здогадався, ніхто з його рідних та близьких не постраждає.

- Ось ми й зустрілися віч-на-віч, Героє! Ти знаєш, що один з нас сьогодні помре. Й це точно буду не я, - почав свою повну пафосу репліку злодій.

Він стояв на відстані метрів п’яті від Героя, одягнутий в чорний довгий плащ, що зловіще розвивався на вітру. Герой навпроти в осяяних божественним світлом латах впевнено посміхався.

- Лиходії лише говорять. Ти завжди програєш.

- Та завжди залишаюсь цілим, - зауважив Лиходій.

- Спробуй вижити сьогодні.

Й більше не говорячи й слова напав.

Вони рухалися швидко насилаючи один на одного закляття. А потім сходячись у бою на мечах. Лиходій не нехтував підлими прийомами, Герой був як завжди прямолінійним та на диво чесним.

Лиходій ледь помітно посміхався, грайливо сміявся час від часу й легко слідував за своїми рухами. Герой задихався й помітно уповільнився.

- Чому ти такий веселий, Лиходій? Тобі подобається битва?

- Я так давно чекав на цей день, - засміявся Лиходій. - Той день коли ти помреш, - трохи божевільно продовжив той.

- Сьогодні день мого тріумфу, а не твого, Безіменний.

Безіменний. Те саме ім’я яке вони придумали для Лиходія разом, нагадування про те, заради чого вони тут зібралися. Згадка про їх спільну мету.

- Невже ти думаєш, що можеш перемогти мене? Подивися на себе. Ти втомився, ти слабкий. Тобі ніколи не виграти.

Героя поранили. Лиходій приставив меч Героя до його ж горла.

- Я ж казав. Тобі не виграти, - з розчаруванням у голосі продовжив Лиходій, - от і настала твоя остання мить. Твої слова на останок?

- Щасливого нам посмертя.

Пролунав вибух. Все навколо вкрилося хвилею з полум’я, десь вдалині злякано закричали вірні друзі Героя. Нажахано дивилися на полум’я вдалині звичайні люди, зачаровано споглядав останню сцену Автор.

- Непогано, непогано. Одночасно померли. Герой віддав своє життя, щоб знищити головне зло на землі. Таке мені в голову не приходило, треба буде записати, щоб знову не забути. А як зіграно, як зіграно!.. - з захватом продовжував шепотіти собі під носа, записуючи щось у блокноті з темною шкіряною обкладинкою.

Герой і Лиходій посміхалися помираючи. Вони знали що їх чекає далі. Все заради Едему.