Едем 2

Янгол перевернулася на інший бік, зарилася поглибше в ковдру й притиснула до себе медведика.

Спати хотілося як зазвичай - сильно. Але щось не давало спокою. Можливо те, що медведик почав рухатися й вириватися? Ну вже ні, вона не дозволить йому так просто піти. Янгол притисла його ще ближче до себе й відкрила очі як тільки почула який незвичний напівзадушений писк.

В руках у неї був зовсім не медведик.

- Ой, вибач, - посміхнулася вона протираючи очі.

- Вибач, - пробурав він невдоволено поправляючи строгий піджак.

Волосся його розкуйовдилося й вже мало нагадувало ті, як зазвичай, гарно вкладені кучері, скоріше вже мочалку якою нещодавно помилися.

- Прокидайся, в тебе є робота, - сказав як тільки трохи привів себе в порядок.

- Знову робота, - зітхнула дівчинка підіймаючись з ліжка.

- Сьогодні ми з тобою в парі. Я шукаю Головного Героя, а ти йому вірного друга. Вони з самого початку повинні бути разом об’єднані одною метою. Непоганий сюжет повинен вийти.

- А лиходія вже знайшли?

- Та цим Він повинен давно був вже зайнятися, але все відкладає та відкладає.

- Він як завжди. Померти хоче більше ніж працювати.

- А ти спати хочеш більше ніж працювати, у всіх свої недоліки.

- Лише ти з радістю працюєш.

- Я хочу всіх вбити - це мій недолік. Але ж тримаю себе в руках, то й ви тримайте. І працюйте як слід.

- Та невже є який сенс у тому щоб йти доки Лиходій ще не готовий? Все ж починається з нього?

- Придивимося поки просто. Не так легко знайти спрацьовану двійку, що підійде на цю роль. План треба виконувати, вони й так вічно намагаються втекти з сюжету.Роботи з ними... - похитав головою єдиний член команди що дійсно любить свою роботу.

Та й команда в них невелика всього три не зовсім людини. І Автор. Їх головний роботодавець, ім’я якого не можна називати, та й воно затерлося у віках. Як і його справжнє обличчя.