Історія 6 (б)

- Колись ти був героєм. Всі поклонялися тобі, всі тебе шанували. То чого тобі не вистачало?

Новий Герой стояв перед героїм старим. Такі схожі та водночас такі різні.

У нового Героя були друзі. Навіть сім’я. У старого відібрали все це з самого спочатку й не дозволили знайти прихисток у цьому такому складному й невпинному світі. Не дозволили знайти того, хто буде тримати героя на плаву. Лише перевіряли його витримку, підкладали йому все більше випробовувань й з цікавістю перевіряли скільки він ще витримає.

Він не витримав. Зійшов з розуму. Ні він не ходив божевільно сміючись, не вбивав всіх направо й на ліво й не розповідав нікому про свої цілі. Нікому було розповідати. Все сам, все один.

Він просто перестав бути людиною. Бо що таке людина?Це та сама тварина як і всі що ходять по землі, але скована по руках і ногам моральними принципами, соціальними нормами. Кайданами що надягає на неї суспільство й вона сама.

Герой-Лиходій від цих кайданів позбавився. Позбавився від емоцій та бажань. Він поставив перед собою мету й не нехтував нічим в її досягненні. Навіть якщо йому доведеться померти в кінці шляху... Ні, він з радістю помре в кінці свого шляху. Помре заради своєї мети.

- Якби я не став Лиходієм, тобі б не було з ким боротися, новий Героєм. Кого б ти бажав вбити понад усе, хто б прославив тебе одним фактом свого існування, як би ти знайшов собі вірних друзів без мети що об'єднувала б вас? Щоб ти робив без мене, Героє? Без мене ти б був ніким. Скажи мені “дякую” за те що взагалі існуєш.

Новий Герой дивився на чоловіка навпроти як на божевільного. Та це й зовсім не далеко від правди. Він дивився й думав: “Він справді вважає, що все це заради мене? Він справді дума що це заради мене? Я так багато страждав, так довго боровся за своє життя, а він...” Герой зупинився на секунду й сказав:

- А знаєш, ти правий. Хто б ще став моєю метою у житті якби не ти? Я б був розчарований якби це був просто якийсь божевільний, а не ти. Тобою я міг би навіть захоплюватися, не стій ми по різні боки барикади.

Лиходій ледь помітно схилив голову в поклоні приймаючи абсолютно незвичну похвалу. Це саме те чого він хотів. Якщо не почути, то хоч побачити в очах відблиск тих відчуттів, хоча й зрадіти цьому він вже не міг. Він вже не людина. Не відчуває зовсім нічого.

Але тепер він нарешті міг померти. Зі спокоєм на душі.

Можливо, його будуть ненавидіти, на його портрет будуть плювати матері померлих по його волі, але головне зовсім інше.

Головне що він не розчарував нового Героя.