"Дзядек і Внучек"

Лист Дідусеві №4 19:49 06.03.2022

Доброго здоровля, Дідусю!                                                                          19:49 06.03.2022

 

Наперед  зайшов до тебе в Акаунт подивитисі шо сі в тебе робит. Ти ше спиш, але най там. То може то і добре. Я тобі туткаво за той чєс напишу. Ти сі проснеш і будеш мав шо читати і трохи будеш знав шо сі стало. Ага, ше тілько шо подививсі кілько тих є шо сі дивлєт, а ніц не рОблят. Стежать 112 677 осіб

Кароче, Дідусю, вже впав на нас вечір. А  ше з рАнє я ти казав же напишу пісьмо про тую Хре чи Хро-нологію. То мушу ниньки зробити.  Але дуже смокче мене той хробак шо всередині. То ти вже вибачєй. То пісьмо буде кавалками.

Мені тоже то сі не подобає в останнім часі, же всьо так наперекосяк. Та як їхала на дрєзіні та Баба Шапокляк. То я таки в тому пісьмі хочу тобі повісти шо було за востатні 2 чи 3 дні. І втоди вже та Хрєнологія буде нам, як кажут «по цимбалах». Ми вже її чіпати не будем. Бо попре вона, як каже вишеопИсаний персонаж, «як брехня по селу».

Тому товово пісьмо буде таке многостраждальноє. Але мушу я то всьо пройти. Бо як сьпівали ше давно Брати Зміюкіни, нє-нє, Гадюкіни «Мєчта зовйот меня вперйод».

Троха сталасі в нас перерва, нагодував я того хробака. Пишу тобі далі, бо троха вже спати хочу. І ше знову таки, тая бамбьожка може сі зачати. А вона, холєра, не по распісанію. Бо ми, теперкаво,  як тієво англосакси були колись. Забувим то слово, не наше воно тєжке. А , згадов , Minutemen (мовою оригіналу).  

Дідусю…. Чом я зробив такий літєратурний абарот? Поставив многоточіє.То всьо просто. Бо ти не біля мене, тому мушу ти пояснити. Я , майже як та Баба з Болгарії. Памнєтаєш, я тобі раньше повідов. То ташо будуще виділа. І я почєв під неї «косити». Тільки тобі написов про бомбйожки і на тобі. Як кажут «Вспомни его ,  он и  явится». Ну ти пойняв про кого  я хотів ти сказати?

Тай такво. Буду пакароче, видиш шо сі робит. Правда тего разу тєлєграми не вийде, бо мушу тобі добре втолкувати тую хренологію. Жеби потім мєчта попьйорла вперйод без тормозів.

Коли сі зачав той «двіжняк», перші зо три дні нарід не повірив же таке сі стало. Потім почєли приходити до клепки. Тай таке, всєке різне. Хто сі за шо почєв хапати- одні за пігулки, єнчі за машингвери. А я , Дідусю, не попав ні в ту, ні в другу як теперка модно вогорити «конфесію». Бо пігулки п`ю хіба під люфою машингвера. А хтів би навіт машингвера взєти, то всі розібрали. Не успів, холєра. І втодИ я став  таяк тіво твої наблюдатєлі. О, якраз про них си згадав, кілько їх вже є?

22:39 Стежать 112 712 осіб А во бачиш… Але я сі троха від них відрізнєю. То так не є добре про себе казати. Я тобі зараз скажу чого, а ти вже сам ми скажеш чи так. Я мовчов десь може добу, но дві - то всьо! А вони вже три, та як ти. (Дивно, такий «натовп» – і всі мовчать. Якась у тебе теракотова армія?) Бо як тоті хлопці казали «Тож война, вуйку!».

І втоди, за добу-дві, знайшов я елєктронного паперу і до него такого самого чорнила. А марку елєктронну, слава Богу, я мав. Бо то я тобі скажу, як то сі зачало, то страх. В тім самім склепі, де я м знайшов тово всьо, розкупили всі ті повербаняки чи якось єнче. Ну вобшем то ті же зарєжают ті «гаджети». Холєра, знов якесь не наше слово.

Ну шо я так довго повідаю? Кароче. Почов я дивитисі за народом. Але не за всіма, бо як казала та цьотка на пошті :«Вас много, а я одна». Чисто случайно чи не случайно попався ми в очі БорИс Грєбєнщиків. То є такий музикант, файно сьпіває і довго вже. Я ше в войску його слухов. Та і ти го знаєш. В него та група сі називає як то,  де риби плавают. Банєк, басейн? А нє, нє, то воно зи шкла. А во,  згадав - «Акваріюм». І знов, слава Богу, згадов. І знов, холєра, чуждоє слово.

Потим побачив Іллюху Лагутенко. Вони сказали- всьо з 2 марця не їздимо лабАти на гуслях, сидимо вдома. Але не видів ніц про Чайф. То тоже стара група. Файні такі пісьні, душевні. І хлопаки такі ж. А ніц від них не чути. То я і написов того елєктронного  пісьма, шо я тобі раньше писов. Написов пісьмо Володі Шахрину. Вислав на їхну почту. Але ше паралєльно то саме письмо і тим решта. Бо пошта теперка погано ходит. Тому для надьйожности.

Про то всьо, шо я тобі тово повідаю,  буде написано в першим пісьмі після цего. То ти впізнаєш, воно на рОсійській мові.

Йду далі. Бачу шо ніц процес роздуплєнія не рухаєсі. Думов сробити телєвізію на тому, як він сі називає, таяк би Ти і тєлєвізор?

А, Youtube !!! І знов  - і слава Богу, і те друге. Але я сі подивив шо то є трохи марудне. Треба ту люфу шо кІно здіймає, шаріки чи роліки мантірувати. Але як тре, то тре. Про тото всьо і  буде моє друге пісьмо.

А далі всьо вообше просто, я знайшов Тебе случайно чи неслучайно на Мордокнижці. Обрадовавсє. І успокоївсє. Далі Ти вже всьо знаєш. Кароче виходит таяк в тій реклямі «Свій до Свого по своє». Ну всьо, кароче.

00:32 нашого часУ Стежать 112 727 осіб от такий,  Холєра, Online

https://www.facebook.com/profile.php?id=100078694613733

 

P.S. Ой-йой-йой. Напєвнє жє так більше туво як зараз не напишу. Але сталасі така халепа. Дідусю, я проспов!!! Я багацько всього проспов вообше, то довго тобі вогорити. Но мало чєсУ. Проспавим те пісьмо, якшо можна так туво алєгорично написати. Таяк тіво пісателі писали. Такво,  написов всьо, вже навіт наліпив тоту елєктронну марку. І – заснув. Тому спішу відправити тобі того листа. Жеби елєктронна поштарка поскоріше го донесла. Донесла до Тебе і Твоїх СпастерігАтєлєй. І най-най. Видиш в мене навіт зачинаєсі появлєти якись стіль. Таяк в того детектіва, же виходив, а потим сі вертов з востатнім питанєм….

Часу мало, знову тільки для своїх. Сьогодні розпорядок такий. Ви помітили, що тут часто «проскакує» термін «інтерактивна книжка». Чесно, не знаю чи є воно у вжитку і звідки воно з`явилося тут. Я міг би ще довго лити Вам воду на голову чи накладати макаронні вироби на вуха. Але, ПАЦАНИ, реально -«Время не ждёт». Ви проковтнете цей лист, потім  два листи про які описано в цьому. Я їх викладаю на двох акаунтах паралельно. За той чєс я вимучу ше єдне пісьмо. То пісьмо буде востатне. Точно же на  сьогодни. А може і вообше востатне. Бо як казов Юрко Вєлікій, ключєвоє слово – Вєлікій. А у нас ключовоє слово єнче. Файного чИтання.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше