Додаток: Смаки Шаргорода (Рецепти з плебанії)

Ці страви готувалися десятиліттями для ксьондзів, паломників та великих парафіяльних свят. Вони мають бути ситними, зігріваючими і обов’язково приготованими з молитвою.
1. Шаргородські флячки (Улюблена страва паломників)
Це та сама страва, якою славилася кухня за часів отця Мартиніана.
Інгредієнти: 1 кг яловичого шлунка (фляків), корінь селери, морква, петрушка, цибуля, вершкове масло, борошно, мускатний горіх, майоран (багато!), імбир, сіль та перець.
Секрет приготування:
Шлунок треба вимочувати та варити в кількох водах, поки він не стане зовсім м’яким. Потім нарізати тонкими смужками.
Овочі натерти і підсмажити на маслі.
Зробити золотисту засмажку з борошна та масла, розвести її бульйоном.
З’єднати все в чавуні. Головне — додати майоран та мускатний горіх наприкінці. Флячки мають бути густими та дуже пряними.
Порада від сестер: Подавати гарячими зі скибкою свіжого житнього хліба зі Слободи.
2. Бігос «Парафіяльний» (На велику толоку)
Його готували, коли чоловіки з Розкоші закінчували роботу на Хресній дорозі.
Інгредієнти: Рівні частини квашеної та свіжої капусти, підкопчена ковбаса, свинина (реберця), сушені лісові гриби, чорнослив, коріандр.
Секрет приготування:
Бігос ніколи не вариться швидко. Його «томлять» у печі або на малому вогні кілька днів.
Чорнослив дає той самий «димний» смак, який нагадує про багаття на пагорбах.
Чим більше разів бігос розігрівається, тим смачнішим він стає.
3. Шаргородські мандрики (Солодка пам'ять)
Ці булочки роздавали дітям, які допомагали прикрашати костел.
Інгредієнти: 500 г домашнього сиру (з-під Розкоші), 2 склянки борошна, 3 яйця, вершкове масло, дрібка солі, цукор.
Секрет приготування: Замісити ніжне тісто, розкачати і вирізати невеликі коржики. У центр покласти трохи сирної начинки. Пекти до золотистого кольору.
Завершальне слово
Наша повість — це данина поваги до каменя, що тримає стіни костелу, і до людей, чия віра міцніша за цей камінь. Шаргород — це не минуле, це живе серце, що б’ється в ритмі дзвонів Святого Флоріана.
Ми пройшли шлях від підвалин костелу до вершин Хресної дороги, від суворих молитов екзорцизму до теплих святкувань у Слободі. І нехай ці слова залишаться як пам’ять про тих, хто береже світло в цьому дивовижному місті.
Кінець.