Розділ 40 (Денис)

 - МИНУВ МІСЯЦЬ - 

нарешті я зміг зібрати наших з Ніколь батьків, щоб нарешті оголосити про пропозицію. ми зібралися всі у великому домі моїх батьків, саме цю новину ми з Ніколь хочемо повідомити вдома.

ми сидимо за столом, вечеряємо. всі спілкуються, лише ми з Ніколь чекаємо підходящого моменту. 

коли наші батьки на деякий час замовкли я взяв Ніколь за руку під столом

 - ми з Ніколь, маємо новину для вас - всі на нас глянули, поклали прибори, хтось випив води

 - невже внучка буде? - моя мама підхопилася з місця

 - мамо, ні. до внуків ще далеко, це інша новина - вона сіла 

 - то що ж це за новина? - спитала мама Ніколь

 - ми з Ніколь через 2 місяці одружуємося - вони мов завмерли і слова не сказали. мій батько першим перериває тишу

 - давно це вирішили?

 - місяць тому я зробив пропозицію, а це рішення прийняли тижні 2 тому

 - а ви не поспішаєте? - спитав Ігорь Іванович

 - та наче ні, ми довгий час разом , тому це доволі нормальне і обдумане рішення - нас перервала Ніколь

 - вибачте, я відійду у ванну - вона встала і побігла до ванної

 - синку, що з нею? - на мене глянула мама

 - я сам не знаю, декілька днів вже так. звертає, що з'їла щось не те, а я не давлю на неї, допомагаю чим можу

 - а може вона знову вагітна? - спитала мене мати Ніколь

 - та ні, це не можливо - я відкинув цю думку, бо завжди все відбувалося з захистом і вона таблетки приймає, якщо звісно вона не забувала про них

 - я сходжу до неї - батько кивнув, я пішов до ванної. постукав і зайшов до неї, вона стояла перед дзеркалом, лице було вологе від води, я торкнувся її руки вище ліктя

 - все добре? ти бліда якась - я дивлюсь на наше віддзеркалення в дзеркалі, вона повернулася до мене

 - напевно час тобі сказати, бо якщо не скажу повториться як в минулий раз 

 - ти про що?

 - Денисе.. - вона взяла мою руку і поклала собі на живіт

 - слухаю, царапка - дивлюсь на неї, вона міцно тримає мою руку на своєму животі

 - Денисе, я вагітна - останнє слово вона сказала настільки тихо, що я ледве розчув

 - щ..що? що ти сказала? - я наче відправився в космос від її новини

 - у нас буде дитина - коли вона знову це повторила, я посміхнувся, взяв її обличчя в руки і цілував

 - Ніколь, я тебе кохаю. ти моя найкоханіша дівчина, якби ти знала як мене ощасливила цією новиною - я глянув на неї

 - я стану батьком - я не вірив тому, що кажу. вона кивнула позитивно. я помчався до батьків, вони шоковано глянули на мене, я ввірвався на кухню як божевільний

 - мамо, батьку, Ігорь Іванович, Світлана Степанівна - мама мене перебила

 - синку, ти чого так біг? щось з Ніколь? 

 - мамо, ми з Ніколь станемо батьками, вона вагітна - всі дивилися на мене наче на дурня якогось, я хвилин 5 тому сказав, що це неможливо, а тут заявляю про це. до мене підійшла Ніколь

 - дочко, це правда? ти вагітна? - запитав її батько 

 - так, це правда - вона посміхнулася, я глянув на неї взяв на руки і закружляв з нею, поставив на підлогу і торкнувся чолом її чола

 - я тебе кохаю - тихо сказав я

 - і я тебе кохаю - вона мене поцілувала і обняла за шию 

 - дай Боже, ви будете щасливими і гарними батьками. вітаємо вас - звернулися вони до нас, а ми подякували. з наших обличчь не сходили посмішки.

СКОРО КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ, ПОДІЛІТЬСЯ СВОЇМИ ВРАЖЕННЯМИ, ЩОДО КНИГИ) МЕНІ ЦІКАВА КОЖНА ДУМКА МОГО ЧИТАЧА. ДАВАЙТЕ РАЗОМ ОБЕРЕМО КІНЕЦЬ КНИГИ, ХОРОШИЙ ЧИ ПОГАНИЙ??