Розділ 34 (Ніколь)

 - ТИЖДЕНЬ ПО ТОМУ - 

Денис вже одужав, за цей час він з моїм татом стали ближче, але Денис все одно був обережним з ним, що б не натрапити на щось знову, три дні тому було моє день народження, мені виповнилося 21, багато привітань та подарунків, Денис подарував мені машину BMW e60 і відтепер я здаю на права 

він прийшов до мене, поки я сиділа читала книгу у вітальні

 - царапка, хочу поговорити з тобою - він сів поряд, я відклала книгу

 - щось сталося? 

 - та ні, я подумав, що було б не погано якби ми створили наш спільний сімейний маленький бізнес, що скажеш? - я здивувалася, я про таке і не думала

 - Денисе, це чудова ідея. але я не знаю, що саме нам підійде

 - то ми можемо подумати, що зараз в оборотах? салони краси, перукарні, кав'ярні?

 - та ну, ці салони як на мене не для нас, а от кав'ярня як на мене, то можна спробувати

 - точно кав'ярня чи передумаємо ще?

 - ну, а тобі як ідея з кав'ярнею?

 - мені подобається, та й впевнений, що у нас вийде - він посміхнувся

 - ну тоді ми будемо працювати над кав'ярнею - я поцілувала його

 - ну тоді я візьму все на себе, оренда приміщення, меблі доречі обереш ти їх, я впевнений, що ти вибереш дуже гарні, ще треба різні інтер'єрні штучки, задля комфортного перебування у кав'ярні, роботи не мало - я видихнула, бо знаю, що це робиться не швидко, але головне, щоб все вийшло 

увечері ми з Денисом поїхали до наших батьків, вечір пройшов як завжди на наших зустрічах, спокійно, тихо, гармонійно. ми розповіли про плани стосовно кав'ярні, вони нас підтримали та побажали успіху в запланованій справі. мої батьки поїхали перші, вдома виникли якісь проблеми з сусідами, ми трохи посиділи з батьками Дениса і вони теж поїхали. 

Денис заплатив за вечерю в ресторані і ми поїхали додому, коли були вдома я пішла в душ. Денис був у спальні він з кимось говорив по телефону, я повернулася, то почула, що він говорив з кимось за оренду приміщення, і завершив розмову. він підійшов до мене 

 - я в душ - він вийшов з кімнати, я одягалася і почула дзвінок телефону, підійшла і взяла телефон, номер був не підписаний, я взяла трубку і на мене почав кричати якийсь чоловік

 - Дан, тебе чого сьогодні не було?! ти ж сказав, що сьогодні точно будеш. це було востаннє, якщо тебе завтра не буде, то ти не врятуєшся - він вимкнувся, я шокована сіла на край ліжка

 він, що не стримав свою обіцянку? він приймає участь в гонках? та його ж вб'ють - я чекала поки Денис зайде, час йшов занадто довго. 

коли він зайшов я підійшла до нього

 - що сталося, царапка? ти якась бліда - він торкнувся мого обличчя

 - ти не дотримав своєї обіцянки - тихо сказала я

 - ти про, що? я тебе не розумію

 - Денис, гонка, ти приймаєш участь в них! - я показала виклик який був декілька хвилин тому

 - Ніколь, поясни мені, що це? я вперше бачу цей номер 

 - ти був в душі, до тебе подзвонили і почали кричати: Дан, тебе чого сьогодні не було? завтра, щоб був, або ти не врятуєшся

 - царапка, я ж не Дан, я Денис. а номером могли помилитися - він обійняв мене

 - ти мене не обманюєш? - я підняла погляд на нього

 - я дав тобі слово і я стримаю, вір мені - я трохи заспокоїлася, але від цього дзвінку всеодно було не по собі.