Розділ 31 (Денис)

на вулиці я просидів годину так, точно. в машину не йшов, а раптом відкриють, але явно ніхто не збирався цього робити. я ззаду почув звук відкриття дверей, але не поворухнувся з місця

 - Денис? - почув голос Ніколь та обернувся, піднявся

 - ага, я - я сильно змерз поки був на вулиці, рукава кофти натягнув на руки, стараючись зігріти себе

 - ти повернувся?

 - а я кудись їздив? - ми не розуміли один одного

 - мені тато сказав, що в тебе виникли не відкладні справи і ти поїхав  - я глянув на її батьків за її спиною

 - я нікуди не їздив, сидів на цих клятих сходинках як дворова собака. Ігорь Іванович не пустив мене в дім, сказав чекати тебе на вулиці, я хотів піти в машину, але я думав, що твій батько все таки впустить мене - я перевів свій погляд на Ігоря Івановича

 - я не розумію вашого ставлення до мене, я ні вас, ні Ніколь, нікого з вашої сім'ї нічим не образив. зрозумійте мене ви, я до нестями люблю вашу дочку, а ви усіма способами нас розлучаєте. не впустили в дім мене, та я б і до ранку тут просидів, мені важлива вона, почуйте мене нарешті! поясніть мені чим я заслужив такого ставлення? невже я такий нікчема якому не місце разом з Ніколь? то чому ж ваша дочка закохалася в такого нікчему? я не прошу мене любити і вважати як рідним сином, просто зупиніться і дайте нам спокій. дайте можливість планувати життя разом, я не прошу багато від вас. а знаєте, що? я настільки сильно закоханий в Ніколь, що навіть колишню мертву дівчину так не кохав як її. я хочу поруч лише її і нікого іншого, облиште нас нарешті, дайте змогу будувати сім'ю - я зробив декілька кроків назад, дивився на всіх них, Ніколь підійшла до мене і взяла за руку, я глянув на неї

 - не йди проти батька, він хоче тобі кращого хлопця, не такого як я - я тихо сказав їй

 - тату, щоб ти не робив, щоб не казав, я буду з ним. я люблю його, чуєш, люблю?! я не обератиму одного з вас, тому якщо ти мене поставиш перед вибором ти чи Денис.. - Ігорь Іванович перебив її

 - йди з ним, я втомився розлучати вас. якщо вам ще треба наше з мамою благословіння, воно у вас є - я полегшено зітхнув і посміхнувся, обійняв Ніколь та поцілував її, батьки зайшли в дім

 - він здався, царапка, твій батько залишив нас - я глянув їй у очі, вони світилися від щастя, як і мої

ми з Ніколь пішли попрощалися та повернулися додому, я пішов у спальню і ліг на ліжко. Ніколь зайшла через декілька хвилин, сіла поряд

 - все добре?

 - так, просто голова болить 

 - може таблетку?

 - лягай до мене, не хочу твоїх таблеток - я взяв її за руку і вона лягла біля мене, вона поклала голову мені на груди, а руку на торс, моя рука була на її талії