Розділ 30 (Денис)

коли ми вже зайшли в нашу квартиру в Україні, по звичці сіли у вітальній. її посмішка відразу ж зникла

 - тут я тебе покинула - важко сказала вона і глянула на мене

 - царапка, але ж ми знову разом. залиш той випадок в минулому - я обійняв її

 - ти справді не злишся більше на мене? 

 - ти ж все розповіла, ти як і я виявилися жертвами цієї суворої реальності. але вже все позаду і це головне - я легко посміхнувся

 - а що з татом робити будемо? - ми дивимося один на одного

 - я думав про це, якщо ти хочеш, то сьогодні поїдемо до них ввечері, я хочу поговорити з твоїм батьком і нарешті показати, які мої наміри серйозні

 - а вони дуже серйозні? - вона посміхнулася та поцілувала мене

 - ти навіть не уявляєш як сильно серйозні - я її поцілував в чоло

 - Денисе, я сходжу в душ, а ти приготуй будь ласка тости

 - приготую - я посміхнувся і пішов на кухню, а вона в душ

через 20 хвилин , вона зайшла на кухню в халатику та рушнику на голові, я подав їй тости та чай і собі теж саме, сів за стіл

 - скільки їм ці тости, а наче вперше. вони мої улюблені - вона посміхнулася і почала їсти

 - ти сильніше тости любиш чи мене? - спитав з насмішкою

 - звичайно ж тебе - вона посміхнулася

ми поїли і я теж прийняв душ. вона підійшла до мене

 - давай зараз поїдемо? я скучила за ними - дивиться на мене

 - добре, поїдемо. давай збиратися - ми швидко зібралися, я одягнув сірий спортивний костюм, а вона бежевий і поїхали до її батьків. через 40 хвилин ми подзвонили в двері, я забув телефон в машині і побіг за ним, коли повернувся, то Ніколь не було, напевно зайшла. я спробував знайти, але двері були замкнені, я ще раз подзвонив і відкрив мені Ігорь Іванович

 - доброго вечора, вам Ніколь не сказала, що я бігав за телефоном? - запитав його я

 - ніхто нічого мені не казав. в дім не пущу, почекаєш її на вулиці - він закрив переді мною двері. я не зрозумів його поведінки і сів на сходинки

ЯК ДУМАЄТЕ, ДЕНИС ПОТРАПИТЬ В ДІМ? ЧИ ПРИЙМЕ ІГОРЬ ІВАНОВИЧ СТОСУНКИ НІКОЛЬ З ДЕНИСОМ? 

ПИШІТЬ СВОЇ ВРАЖЕННЯ В КОМЕНТАРЯХ І ЗАЛИШАЙТЕ ЗІРОЧКИ, ВСІХ ОБІЙМАЮ;)