Розділ 25 (Ніколь)

якби не мій тато зі своєю престижною роботою і успішним майбутнім, я б не покинула Дениса. у нас з ним давно була ця домовленість, але ніхто з нас і подумати не міг, що так все станеться. я картаю себе за це, кожної ночі я плакала, тато й мама дзвонили розповідали, як Денис приїжджав до них і благав їх сказати хоча б щось. татові Денис не сподобався ще з першої зустрічі, тому він згадав про мій від'їзд до Кембріджу і відправив мене. мені так боляче було покидати Дениса, я не хотіла щоб так все сталося, а коли він з'явився у моєму кабінеті, я взагалі дар мови втратила, я знала, що ми рано чи пізно зустрінемося, але ось так прямо на роботі, мене вибило з пантелику. коли він пішов то в моїй руці залишив записку з номером та адресою готелю. я відмінила нараду, подзвонила Дарині, вона відразу зрозуміла чому я дзвоню

 - ти вже бачила його? - тихо спитала вона

 - бачила, що мені робити? - я чекала поради від неї

 - для початку розкажи як він вів себе, що казав і робив

 - коли він зайшов в кабінет, ми обоє застигли на місцях. Денис явно не чекав мене тут побачити, ну а я його. я проганяла його, але він підійшов до мене і притиснув до себе - я замовкла

 - далі щоо?

 - я заплакала і притиснулася до нього, він почав розповідати мені, як злиться на мене, що я не розповіла йому нічого, мовчки поїхала. казав як батьки йому нічого не казали, як давив на Стаса - я ледве стримувала сльози

 - Ніколь, ти ж кохаєш його - Дарина знала, що я кохаю його і я знала, але так збрехала йому

 - Дарино, він стояв на колінах переді мною і благав мене повернутися до нього.. - від неї і звуку не було чутно

 - Ніколь, ти хоча б розумієш, що він зробив? переступив через себе, заради тебе! ти така дурепа, тобі треба поговорити з ним, поясни все йому

 - він коли йшов, то залишив записку з номером телефону та адресою готелю де зупинився

 - і ти ще сидиш в тому клятому кабінеті? - Дарина обожнювала нашу пару і напевно завжди буде нас підтримувати

 - треба їхати? - тихо спитала я

 - звичайно ж, кидай свою роботу і їдь до нього. не витрачай час просто так 

 - я тоді тобі напишу - я завершила виклик і почала збиратися, поки спустилися на вулицю то таксі вже чекало мене, я сіла в машину і сказала куди їдемо. через хвилин 40 я підійшла до його номеру і постукала, мені ніхто не відкривав, я вже хотіла йти, як почула голос, до болі рідний голос

 - ви до мене? - спитав Денис напружено, коли я повернулася до нього, він пом'якшився. підійшов відкрив двері і пропустив мене, я пройшла у кімнату і оглянулася на ліжку було трохи його речей, він їх поспіхом забрав і з одної кофти випала прикраса, коли він відвернувся, я взяла її і впізнала, що це мій браслет, я стиснула його в руці, він глянув на мене

 - не стій, сідай - він сів не далеко від мене, але і не поруч як би хотілося, я сіла і глянула на нього

 - я прийшла поговорити, хочу все розказати

 - царапка, якщо не хочеш...- я його перебила

 - просто слухай, добре? - він кивнув

 - коли я закінчувала 9 клас, ми з татом домовилися, що в мої 20 я поїду в Англію, знайду хорошу роботу, там щоб і будувала своє життя. а коли я познайомилася з тобою, то взагалі забула про це, а тато згадав про це коли ти з ним і мамою познайомився, ти йому не сподобався, і тато сказав, що я після закінчення курсу поїду в Кембрідж. я не знала як тобі сказати, думала він передумає, але як бачиш ні. я ніколи в тобі не сумнівалася, всі ті слова і та поведінка, щоб ти не шукав мене. звучить якось жахливо, але найгірше це те, що я сказала в останню мить. але я не просила тата тобі нічого не казати, я чекала тебе, думала все таки знайдеш мене, але я втратила всі надії на це, тому відправила тобі браслет - я, показала його йому

 - мені так соромно перед тобою за всі вчинки і слова, соромно, що ти став на коліна переді мною - я опустила голову

 - зато ти впевнена, що мої почуття справжні і без краплі брехні - я сіла біля нього і глянула на нього

 - пробач мені - я опустила погляд і голову поклала йому на плече

 - ти покинула мене в день нашої річниці, я тоді подарунок тобі готував. а ти мені он який подарунок піднесла - він торкнувся моєї руки і взяв браслет

 - царапка, глянь на мене - я глянула на нього

 - якщо хочеш піти, то йди і я тебе ніколи не потурбую, або ти продовжуєш носити цей браслет і ми разом повертаємося додому і ніхто не стане на нашій дорозі в щасливе життя, обирай - я дивилася на нього, в його очах було стільки болю..але я знала, що оберу 

ТО, ЯКЕ Ж РІШЕННЯ ПРИЙНЯЛА НІКОЛЬ? НЕВЖЕ ВОНА ПОКИНЕ ДЕНИСА ЗАРАДИ ХОРОШОГО ЖИТТЯ В КЕМБРІДЖІ? АБО Ж ВОНА ПІДЕ ПРОТИ ВОЛІ БАТЬКА І ЗАЛИШИТЬСЯ З ДЕНИСОМ??