Розділ 24 (Денис)

ПОКИ ГОЛОВНІ ГЕРОЇ В КЕМБРІДЖІ, ВСІ РОЗМОВИ АНГЛІЙСЬКОЮ 

я зайшов в номер готелю і поставив валізу на підлогу. на щастя у мене був балкон, я відкрив його і вийшов, вдихнув повітря і задумався.

у мене є декілька варіантів де вона може бути, це працювати в одній з фірм мого батька, або як сказав Стас, вона могла перейти в університет в Кембріджі.

я був стомлений після перельоту, але мене це не зупине. я не приїхав відпочивати, я вийшов з номеру і замовив таксі до фірми мого батька в якій ймовірно могла бути Ніколь.

через годину,я зайшов у приміщення, мене тут майже не знали, що трохи мені заважатиме. я підійшов до головної секретарки

 - доброго дня, я хочу зустрітися з директором компанії. це можливо? - вона мені мило посміхнулася

 - доброго дня, зараз я гляну - їх погляд впав на монітор комп'ютера, через хвилини 2 вона глянула на мене

 - містер, якщо вам підходить то зможете пройти на 30 хвилин, далі буде нарада і вас не зможуть прийняти

 - мені підходить, дякую - я пішов до ліфту, піднявся на 3 поверх і попрямував до кабінету директора. я підійшов до секретарки яка займала своє місце біля кабінету

 - доброго дня, у вас назначено?

 - доброго, так

 - тоді проходьте - я зайшов в кабінет і застиг на місці

 - Кайлі, якщо ти за документами які просив містер Джош, то скажи йому, що через 20 хвилин я особисто йому принесу - її тендітний голос зігрів мене з середини, як давно я не чув його

 - царапка.. - все, що зміг сказати я. вона застигла, підняла на мене погляд і встала із-за столу

 - Д..Денис? - я був шокований, що вона директор, а вона тим, що я перед нею. я згадав, що маю лише 30 хвилин

 - Денис, йди звідси, чуєш мене? повертайся додому - її голос тремтів, я зробив крок до неї

 - не підходить до мене! - вона зробила крок назад

 - в мене лише 30 хвилин - я підійшов ближче до неї, вона підійшла до мене занадто близько, дивиться в очі

 - я кажу тобі, повертайся додому! для чого ти приїхав, м? ти вже як пів року вільний хлопець, знайди собі іншу! - вона кричала мені, щоб я повертався, що дарма я приїхав і все інше. вона почала бити мене в груди, я схопив її і притиснув до себе, вона хотіла вирватися з моєї хватки, але лише сильніше притиснулася, заплакала

 - я скучив - тихо сказав я і поцілував в маківку

 - Денисе, я.. - ми шепотілися наче боялися, що нас почують

 - послухай мене і не перебивай - ми так і стояли в обіймах

 - я злився на тебе і зараз злюсь, що ти поїхала і нічого мені не сказала, не пояснила чому ти повинна їхати. не повірила, що ми б змогли подолати відстань, сумнівалася в мені, так? я їздив до твоїх батьків, благав їх сказати хоча б щось про тебе, але ніхто мені нічого не говорив. всі 6 місяців я давив на Стаса і сьогодні нарешті він мені сказав те, чого я так хотів почути. я не повірив тобі, що ти мене не кохаєш, кажи це кому хочеш, але не мені, мене не обманиш. ти нас обох змусила страждати, а я ніколи в житті не плакав через розлучення з дівчиною, я таким слабким мудаком почувався, а я лише кохаю тебе, до нестями кохаю і ти теж мене, знаю це. що ти хочеш, щоб я зробив щоб ти повернулася до мене? хочеш стану на коліна і благатиму тебе про це? якщо хочеш, то я стану. переступлю через свою гідність - я відпустив її, глянув у заплакані очі і став на коліна

 - я на колінах, перед тобою! просто дай нам шанс - вона взяла мене під руку і спробувала підняти мене

 - негайно встань з колін - з комом в горлі сказала вона, я піднявся, взяв ручку і аркуш паперу, написав свій номер телефону і адрес готелю де зупинився, глянув на неї, взяв її руку і поклав в її долоню записку, поцілував її в чоло і відійшов

 - я чекатиму тебе - не дочекавшись відповіді я вийшов з кабінету, мені так хотілося, щоб вона приїхала, ми поговорили і щоб вона знову була моєю дівчинкою, але шанс, що вона приїде мізерний, тому здаватися я не збираюсь, прийду ще раз до неї.

коли я повернувся в готель, я дуже хотів прийняти душ і просто відпочити