я прокинулася коли Дениса в ліжку не було, я глянула на годинник було сьома ранку, я встала та пішла шукати Дениса, у вітальній не було, на кухні теж не було, підійшла до дверей ванної і почула звідти шум води. видихнула та пішла на кухню, набрала води та випила. я почула, що він вийшов і попрямувала до нього, він зупинився та підійшов до мене
- доброго ранку - він поцілував мене в чоло
- доброго ранку, ти чому мене не розбудив нам сьогодні в університет треба
- по часу ти встигаєш, я тебе відвезу, не хвилюйся
- а ти?
- я сьогодні не зможу поїхати, батьки сьогодні їдуть на відпочинок закордон, а мені треба їх в аеропорт відвезти і з сестрою розібратися, батьки думають, що я її до себе заберу
- а скільки сестрі?
- 19
- а, я зрозуміла. мені на цей час повернутися до себе? - він посміхнувся, а я його не зрозуміла
- ти залишаєшся тут, це твій дім. а Софії я сьогодні дарую квартиру, я їй давно обіцяв, вона буде тепер жити сама - я посміхнулася
- а вона далеко буде від нас жити?
- ні, в сусідньому під'їзді. сьогодні ввечері до неї на новосілля підемо, а зараз йди збирайся я приготую сніданок - я пішла одягатися, а він пішов на кухню, коли я прийшла то на столі були мої улюблені тости з лососем та авокадо і мій улюблений чорний чай. ми швидко поснідали, і ось ми вже їхали до університету
- Денис, а коли твої батьки повернуться?
- через 2 тижні, а що?
- я хочу познайомитися з ними - він шоковим поглядом подивився на мене
- я не очікував такого від тебе почути, але якщо хочеш, то познайомишся - він посміхнувся і взяв мою руку в свою. коли ми були біля університету,я глянула на нього, ми попрощалися і я пішла, він поїхав.
- ПІСЛЯ УНІВЕРСИТЕТУ -
я подзвонила до Дениса
- ти мене забереш?
- так, ми вже їдемо до тебе
- ми?
- ну я і Софія, вона впоралася раніше ніж ми думали, тому тепер вдвох їдемо
- добре, я вас чекаю - я завершила виклик, якщо чесно я трохи побоювалася зустрічі з його сестрою, як ніяк я їй можу не сподобатися і всяке таке. я помітила машину Дениса і підійшла, він вийшов до мене та поцілував
- не хвилюйся, ви з нею ще подружками будете - ми сіли в машину, Софія була ззаду, я повернулася і глянула на неї
- привіт - перша привіталася я
- Ніколь, я не знаю як ти терпиш Дениса, я б на твоєму місці вбила б його - я посміхнулася і глянула на Денис, той теж посміхнувся
- та він наче хороший - я глянула на Софію
- я хотіла в кафе зайти, каву взяти, а він мені тараторив: ми поспішаємо до Ніколь, треба її забрати і тоді будеш купляти каву скільки хочеш, а ще погрожував мені, якщо не заспокоюсь то подарунку не отримаю - я попросила Дениса зупинити машину біля кав'ярні, швидко пішла купила каву для Софії і повернулася в машину, сіла ззаду біля Софії
- тримай і не ображайся на Дениса те, що він тобі подарує, тобі дуже сподобається - я посміхнулася
- царапка, тільки не проговорись
- я нічого не скажу, не хвилюйся - він посміхнувся, Софія взяла свій телефон і показала мені зображення маленького хлопчика який сидить в підгузку і весь в борошні
- впізнала?
- ні, хто це?
- це Денис, я кожній його дівчині показую його це дитяче фото, який він шеф-кухар - ми з Софією посміялися
- Денисе, ти такий гарненький тут - я посміхнулася
- ага, Софка старається всім показати це. нехай Максим тільки повернеться я покажу йому твої дитячі фото і буде тоді 1:1 - він зупинився біля ресторану
#1824 в Сучасна проза
#5924 в Любовні романи
#1451 в Короткий любовний роман
сильні почуття, смерть коханої людини, зустріч яка змінила життя
Відредаговано: 13.12.2023