я прокинулася в обіймах Дениса, я пам'ятала все, що відбувалося вночі, як просила його залишитися, як ринула в його обійми. зараз треба його розбудити, я повернулася до нього і почала його будити
- Денисе, прокидайся - він почав крутитися як дитина, яка не хоче йти до школи, я посміхнулася
- вставай або я не приготую сніданок для тебе - він розплющив очі
- 5 хвилин ще, будь ласка
- ніяких 5 хвилин, вставай давай - він піднявся і сидів дивився на мене
- ти як?
- краще, дякую, що залишився. мені це було важливим - я посміхнувся
- сніданок приготую я, ти біжи в душ - він перевів тему про сон, я посміхнулася та пішла в душ, я зайшла в кухню коли він ставив на стіл дві чашки кави
- а ти вчасно, сідай за стіл - сказав Денис і ми сіли за стіл та почали їсти тости
- то тобі жених приснився? - згадав він про те, що казав вчора ввечері
- перед тим кошмаром мені і справді приснився хлопець
- ну і хто це? ти з ним знайома? - його це зацікавило
- ми обоє його знаємо, але я тобі не скажу - я посміхнулася
- чого так? я йому не розповім
- не скажу - я допила каву та стала мити наш посуд
- ну хоча б опиши його - не здавався він
- нуу, він високий, дуже високий, гарний, ще він з нашої групи, він брюнет
- це що виходить? твій наречений це наш Стас Резник?
- може він, а може і не він. і взагалі - я повернулася до нього
- це суто дівочі розмови, тож більше я тобі нічогісінько не скажу, я пішла збиратися - я пішла збиратися, обрала джинси, білий топ і шкіряну куртку, вийшла в коридор де мене чекав Денис, стоїть в джинсах того ж кольору, що і я, біла сорочка і шкіряна куртка, я засміялася
- це що таке? однакові луки? - я підійшла до нього
- типу того, часу щоб переодягтися немає, буде так - він посміхнувся такому збігу
- ну особисто мені все подобається - ми з посмішками вийшли з квартири, підійшли до машини, сіли та рушили з місця. ми зайшли в універ і всі стали дивитися на нас і почали шептатися, всім зрозуміло, що вони думають, що ми разом. ми зайшли в аудиторію та підійшли до наших місць і одночасно промовили з Денисом:
- Дарино, нам треба поговорити
- Андрію, нам треба поговорити - від цього ми в чотирьох засміялися
- то може поговоримо всі разом? - запропонував Андрій
- ні, таке повинна знати лише Дарина - ми з Дариною відійшли в сторону
- Ніколь, чому ви однаково вдягнені і це правда, що ви разом приїхали?
- Дарино, ти навіть половини не знаєш - я їй все розповіла, і про сон тепер вона також знає. її реакції це щось.. спочатку вона у все це не вірила, але по результату повірила
- мені здається, що він тобі подобається - вона посміхнулася
- ні, ти щось собі придумала як завжди - я почала відмахуватися
- да да, звісно, по тобі це видно. закохалася моя Ніколька - вона посміхнулася та ми повернулися на місця. хлопці собі щось там продовжили шепотітися
#1824 в Сучасна проза
#5917 в Любовні романи
#1450 в Короткий любовний роман
сильні почуття, смерть коханої людини, зустріч яка змінила життя
Відредаговано: 13.12.2023