Розділ 5 (Ніколь)

я вдруге прокинулася вже від будильника який був на 7.00. я пішла прийняла душ, приготувала яєчню на сніданок поївши я прибрала на кухні, пішла в спальню заправила ліжко, підійшла до гардеробу обрала джинси футболку - топ, чорну кофту оверсайз. зібрала волосся у високий хвіст, взяла необхідні речі в універ. дорогою я думала про цей страшнючий сон.

чому той чоловік не назвав ім'я повністю? як я повинна здогадуватися хто той незнайомець? на "Д" багато різних імен..

я зайшла в університет, до мене підійшла моя одногрупниця яка стала моєю подругою, ми разом пішли в аудиторію, коли ми сіли на свої місця, я глянула на товариша Дениса, я й досі не знала його імені

 - Дарино, а як звати цього хлопця? - я спитала тихо, щоб він не почув, що ми шепочемося про нього. Дарина глянула на нього

 - це Андрій Романчук найкращий друг, я б сказала брат не по крові Дениса Балюка

 - а, дякую

 - а чого питаєш? сподобався?

 - ти що? ні звісно і якщо я не помиляюсь то у нього є дівчина

 - о таак, Аліна ще та штучка, готова вбити любу дівчину яка на нього гляне не так, але разом вони такі милі, одним словом: їхні стосунки це зразок для інших ними всі захоплюються - я легко посміхнулася, Дениса ще не було, в приміщенні ставало все більше студентів. я обернулася до Андрія

 - Андрію, а де Денис?

 - його сьогодні не буде, зустріч з психологом

 - зустріч з психологом?

 - так, він займається з психологом після смерті Катьки

 - а, добре дякую - я повернулася і помітила дивний погляд Дарини 

 - що таке?

 - а чому тобі так цікаво де Денис, м? невже тобі сам Балюк сподобався? - вона хитро посміхнулася, немов та лиса

 - ти з дубу впала таке подумати?! ми з ним ледве знайомі

 - угу-угу, знаю я це "ледве знайомі" - її лисина посмішка не зникала з обличчя, а про сон я їй ще не розповіла і не впевнена, що хочу взагалі комусь озвучувати. я й не помітила як закінчилися пари, зібралася і вийшла з приміщення, я поспішала додому сьогодні повинна власниця квартири зайти до мене, тому зайвого часу не було. я бігла вулицею і врізалась в чоловіка

 - вибачте, я не помітила ва.. - я підняла голову на чоловіка і розгубилася

 - Денис?

 - ага, це я - він кутиками губ посміхнувся

 - пробач, я поспішаю і не помітила тебе

 - ти так скучила, що нікого не бачиш перед собою? - на його обличчі засяяла посмішка

 - тобто? що означає "скучила"?

 - мені Андрюха розповів, що ти сьогодні питала про мене, ти щось хотіла? - вже більш серйозно спитав він

 - аа..ну цей..так, тобто ні, короче я поспішаю іншим разом - не чекаючи відповіді я побігла подалі від нього. забігши в квартиру я пройшла у вітальню і тут пролунав дзвінок, це була Марія Степанівна, вона була не довго я віддала їй гроші за квартиру, вона оглянулась приміщенням та пішла. а я сиділа думала, що означає буква "Д". типу це Дем'ян якийсь? чи Данил, Дмитро, а може якийсь Денис? я нічого не розуміла, ім'я колишнього хлопця було Тарас, аж ніяк не на "Д"